9. Основні засоби: поняття, склад, завдання обліку, методи оцінки.

Основні засоби – це матеріальні активи, які підприємство отримує з метою використання в процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціальних функцій.

Основні завдання обліку основних засобів:

• Правильне документальне оформлення і своєчасне відображення в бухгалтерських облікових регістрах надходження основних засобів та їх рух ;

• Правильне обчислення та відображення в обліку суми зносу;

• Контроль за витратами та утриманням основних засобів, їх збереження і ефективність використання.

Відповідно до П(С)БО № 7 "Основні засоби" необоротні активи - всі активи, що не є оборотними. Це інвестиції підприємства в матеріальні та фінансові ресурси, термін використання яких перевищує 12 місяців.

До основних засобів належать матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів і послуг, надання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк використання яких більше 1 року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Критерії визнання основних засобів аналогічні критеріям визнання, які застосовуються для всіх активів, а саме:

Об'єкт основних засобів визнається активом, коли:

• існує ймовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з використанням цього об'єкта;

• його вартість може бути достовірно визначена.

Крім того, у визначенні основних засобів наведені такі критерії їх визнання, як:

• матеріальність (мають матеріальну форму);

• призначення (утримуються з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій);

• термін корисного використання (більше року або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Одиницею обліку основних засобів, відповідно до П(С)БО 7, є об'єкт основних засобів.

Об'єкт основних засобів - це закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього або окремий конструктивно відокремлений предмет, що призначений для виконання певних самостійних функцій, чи відокремлений комплекс конструктивно об'єднаних предметів одного або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, унаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс - певну роботу тільки в складі комплексу, а не самостійно або інший актив, що відповідає визначенню основних засобів, або частина такого активу, що контролюється підприємством.

Відповідно до типової класифікації основні засоби групуються за галузями економічної діяльності, а також, виходячи з їх виробничого призначення та характеру здійснюваних функцій, за видами (групами та підгрупами).

Залежно від характеру участі основних засобів у процесі діяльності вони поділяються на виробничі й невиробничі.

До виробничих основних засобів належать: виробничі будівлі та споруди, передавальні пристрої, силові машини й устаткування, робочі машини та устаткування, транспортні засоби, обчислювальна техніка та інше.

До складу невиробничих основних засобів включаються: житлові будинки, будинки готелів, гуртожитків, бань, санпропускників, клубів, будинків культури, лікарень тощо.

Для цілей бухобліку основні засоби класифікуються відповідно до п. 5 П(С)БО 7 «Основні засоби» за такими групами:

1. Основні засоби.

• Земельні ділянки.

• Капітальні витрати на поліпшення земель.

• Будинки, споруди та передавальні пристрої.

• Машини та обладнання.

• Транспортні засоби.

• Інструменти, прилади, інвентар (меблі).

• Тварини.

• Багаторічні насадження.

• Інші основні засоби.

2. Інші необоротні матеріальні активи.

• Бібліотечні фонди.

• Малоцінні необоротні матеріальні активи.

• Тимчасові (не титульні) споруди.

• Природні ресурси.

• Інвентарна тара.

• Предмети прокату.

• Інші необоротні матеріальні активи

3. Незавершені капітальні інвестиції

У П(С) БО 7 визначені наступні види оцінок основних засобів.

Чиста балансова вартість ОЗ визначається як сума, за якою об'єкт основних засобів обліковується на балансі підприємства за вирахуваннями суми накопиченої амортизації.

Вартість, яка амортизується, представляє собою фактичну собівартість 03 або іншу його оцінку, відображену у фінансовій звітності замість фактичної вартості за врахуванням ліквідаційної вартості.

Ліквідаційна вартість визначається як чиста сума, яку підприємство розраховує отримати за об'єкт основних засобів в кінці періоду використання, що передбачений, за вирахуванням очікуваних витрат на ліквідацію цього об'єкту.

Справедлива (реальна ) вартість об'єкту ОЗ дорівнює сумі , за якою актив може бути обміняний при здійсненні угоди між компетентними, обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами.

Собівартість основного засобу - це сума сплачених грошових коштів або справедлива вартість інших форм компенсації за актив на час його придбання або створення.

Чиста вартість реалізації основного засобу - дохід від реалізації основного засобу , зменшений на суму витрат, пов'язаних з його реалізацією.

Чистий дохід від ліквідації - сукупність доходів одержаних від ліквідації активу, зменшену на суму витрат, пов'язаних з ліквідацією.