7. Облік розрахунків з постачальниками та підрядниками.

Для обліку розрахунків з постачальниками і підрядниками за одержані ТМЦ, виконані роботи і надані послуги призначено рахунок 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками».

По кредиту рахунка 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядниками» відображається заборгованість за одержані від постачальників та підрядників товарно-матеріальні цінності, прийняті роботи, послуги, по дебету – її погашення, списання тощо.

Аналітичний облік ведеться окремо за кожним постачальником та підрядником в розрізі кожного документа (рахунку) на сплату.

Документація господарських операцій.

Розрахунок з вітчизняними постачальниками проводиться на підставі документів постачальника: накладних, рахунків-фактур, рахунків, актів прийнятих робіт, робіт, послуг, податкових накладних, товарно-транспортних накладних.

Розрахункові документи, які надає підприємство-постачальник, повинні бути акцептовані.

Акцепт розрахункових документів – надпис уповноваженої особи на рахунку, який засвідчує згоду прийняти рахунок до платежу.

Після цього покупець надає своєму банкові платіжне доручення на оплату придбаного товару і отримує виписку банку про списання грошових коштів з поточного рахунка. Якщо оплата товару проводиться готівкою через підзвітну особу, то заповнюється видатковий касовий ордер на видачу готівки під звіт та авансовий звіт про використання виданої готівки (з квитанцією до прибуткового ордеру чеком ЕККА, копію чеку з відміткою «оплачено»).

Вантажі, які надходять на підприємство від постачальників, реєструють в Журналі обліку вантажів, що надійшли.

Узагальнення інформації щодо розрахунків із постачальниками та підрядниками здійснюється в журналі-ордері № 3.

8. Облік розрахунків за податками та платежами.

Під податком і збором (обов’язковим платежем) до бюджетів та державних цільових фондів слід розуміти обов’язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платником у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування.

Державні цільові фонди – це фонди, які створені відповідно до законів України і формуються за рахунок визначених законами України податків і зборів (обов’язкових платежів) юридичних осіб незалежно від форм власності та фізичних осіб.

Для узагальнення інформації про розрахунки підприємства за усіма видами платежів до бюджету, включаючи податки з працівників підприємства, та за фінансовими санкціями, що справляються в дохід бюджету, призначено рахунок 64 «Розрахунки за податками і платежами».

За кредитом рахунку 64 «Розрахунки за податками і платежами» відображаються нараховані платежі до бюджету, за дебетом – належні до відшкодування з бюджету податки, їх сплата, списання тощо.

Рахунок 64 «Розрахунки за податками і платежами» має такі субрахунки:

641 «Розрахунки за податками»;

642 «Розрахунки за обов’язковими платежами»;

643 «Податкові зобов’язання»;

644 «Податковий кредит».

На субрахунку 641 «Розрахунки за податками» ведеться облік податків, які нараховуються та сплачуються відповідно до чинного законодавства (податок на прибуток, податок на додану вартість, інші податки).

На субрахунку 642 «Розрахунки за обов’язковими платежами» ведеться облік розрахунків за зборами (обов’язковими платежами), які справляються відповідно до чинного законодавства та, облік яких не ведеться на рахунку 65 «Розрахунки з страхування» (мито, митні збори).

На субрахунку 643 «Податкові зобов’язання» ведеться облік суми податку на додану вартість, визначеної із суми одержаних авансів (попередньої оплати) за готову продукцію, товари, інші матеріальні цінності та нематеріальні активи, роботи, послуги, що підлягають відвантаженню (виконанню).

На субрахунку 644 «Податковий кредит» ведеться облік суми податку на додану вартість, на яку підприємство набуло право зменшити податкове зобов’язання

Аналітичний облік розрахунків за податками і платежами ведеться за їх видами.

Розглянемо порядок нарахування і відображення в бухгалтерському обліку податку на додану вартість (ПДВ).

Податок на додану вартість

Перелік платників податку на додану вартість, об’єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначає Податковий кодекс України, зокрема розділ V.

Платником податку є особа, яка зобов’язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, що ввозить товари на митну територію України.

Податкове зобов’язання – загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді;

Податковий кредит – сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду.

Продаж товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними цінами з додатковими нарахуваннями податку на додану вартість.

Платник податку зобов’язаний надати покупцеві податкову накладну, яка складається у двох примірниках. Оригінал – видається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначається як різниця між загальною сумою податкових зобов’язань, що виникли в зв’язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду та сумою податкового кредиту звітного періоду.