1. Основні завдання системи та процедури забезпечення якості вищої освіти

Держава, визнаючи освіту пріоритетною сферою соціально-економі­чного, духовного та культурного розвитку суспільства, повинна забезпечи­ти єдину державну політику в галузі освіти і реалізацію основних принци­пів освіти; гарантувати кожному громадянину належний рівень освітніх послуг, якість освіти.

Якість освіти характеризує ступінь досягнення мети вищої освіти та ви­значає здатність системи вищої оезіти задовольняти встановлені і передба­чені освітні та освітньо-професійні по греби окремої особи та суспільства.

Якість вищої освіти - основна характеристика освітньої діяльності вищого навчального закладу. У світовій практиці існують різноманітні підходи до оцінювання якості роботи навчальних закладів: репутаційний, результативний та загальний.

Репутаційний підхід використовує експертний механізм для оціню­вання рівня професійних освітніх програм та вищих навчальних закладів у цілому. Результативний підхід Грунтується па вимірюванні якісних показ­ників діяльності вищого навчального закладу. Загальний підхід ґрунтується па принципах «загального управління якістю» (Total Quality Management TQM) та вимогах до систем менеджменту якості Міжнародної організації зі стандартизації (International Organization for Standardization - ISO).

Історично сформувались англійська модель, в основу якої покладено внутрішню самооцінку академічної спільноти, і французька модель, що грунтується па зовнішньому оцінюванні вищого навчального закладу щодо його відповідальності перед суспільством та державою.

Американська модель акредитації навчальних закладів і освітніх про­грам, що реалізована в Україні, хвляє собою найбільш удале поєднання ідей англійської та французької моделей. Ця система контролю освіти дає змогу враховувати інтереси всіх зацікавлених у розвитку освіти сторін і поєднує суспільну та державну форми контролю.

Основна мета державної системи якості вищої освіти:

• забезпечити громадян якісними освітніми послугами, гарантувати суспільству, що вищий навчальний заклад чи конкретна освітня програма мають правильно сформульовану мету та умови її досягнення;

• забезпечити прогрес у вищій освіті за рахунок створення критеріїв та принципів ефективності освіти;

• стимулювати розвиток вищих навчальних закладів і вдосконалення освітніх програм через безперервний самоаналіз, планування та управління;

• уможливити інтеграцію в світову систему вищої освіти;

• виробити умови конкурування вищої освіти України па світовому та європейському ринках освітніх послуг.

Державна система забезпечення якості освіти в Україні містить стандар­ти вищої освіти і державні органи, що здійснюють контроль їх виконання: Управління ліцензування, акредитації і пострифікації (УЛАН) Міністерства освіти і науки, Державну акредитаційну комісію (ДАК), Державну інспекцію навчальних закладів (ДІНЗ), держані екзаменаційні комісії (ДЕК).

Процедурами, через які провадиться контроль та управління якістю вищої освіти, є ліцензування і акредитація спеціальностей, інспектування вищих навчальних закладів, а також державна атестація випускників. Ці процедури є основою регулювання освітньої діяльності всіх вищих навча­льних закладів незалежно від їх підпорядкованості та форми власності.

Ліцензування - це процедура державно-громадського визнання спроможності вищих навчальних закладів розпочати освітню діяльність, пов’язану із здобуттям вищої освіти певного освітньо-кваліфікаційного (освітньо-наукового) рівня відповідно до вимог стандартів вищої освіти, а також до державних вимог до кадрового, пауково-методичиого та мате­ріально-технічного забезпечення за певними напрямами підготовки і спеціальностями за відповідними освітньо-кваліфікаційними (-науковим) рівнями.

Інспектування - це процедура державної перевірки якості виконання вищим навчальним закладом умов ліцензованої освітньої діяльності.

Акредитація - це процедура державно-громадського визнання відпо­відності умов та якості підготовки фахівців за спеціальностями (напряма­ ми) певного освітньо-кваліфікаційного (освітньо-наукового) рівня стандар­там вищої освіти і державним вимогам.

Державші атестація випускників - це процедура державної перевір­ки відповідності рівня якості освіти і професійної підготовки осіб, які закін­чують вищий навчальний заклад, вимогам стандартів вищої освіти.

Ліцензування і акредитація проводяться УЛАН і ДАК за ініціативою вищого навчального закладу. Інспектування проводить ДІНЗ на плановій основі не менше одного разу протягом періоду навчання.

Вищий навчальний заклад, що отримав ліцензію, має право оголошувати про прийом студентів і проводити його за ліцензованими напрямами підгото­вки і спеціальностями відповідних освітньо-кваліфікаційних (-наукового) рів­нів у межах установленого ліцензованого обсягу. Невиконання чи грубе по­рушення вищим навчальним закладом умов та правил ліцензованої діяльнос­ті, подавання та поширення недостовірної інформації, що стосується реаліза­ції ліцензії, є підставою для призупинення або анулювання дії ліцензії.

Акредитація спеціальності (напряму підготовки) дає вищому навчаль­ному закладу право видавати випускникам державні дипломи про вищу освіту.

Для оцінювання освітніх програм у галузі інженерії 1989 року деякі країни (США, Канада, Великобританія, Австралія та ін.) підписали Вашинг­тонську угоду (Washington Accord) про взаємне визнання національних сис­тем акредитації інженерних програм. Найбільш авторитетною організацією в США, що акредитує інженерні освітні програми, сьогодні вважають Accreditation Board for Engineering and Technology (ABET), яка є федерацією 28 інженерних і технічних товариств. Це агентство акредитувало понад пів­тори тисячі освітніх програм вищих навчальних закладів США. За межами США за результатами оцінювання на підставі певних критеріїв та процеду­ри substantial equivalence evaluation ABET визнає відповідність програм за­кордонних вищих навчальних закладів американським аналогам.

Останнім часом у Європі дедалі популярнішим стає зовнішнє оціню­вання якості вищої освіти. У Великобританії створено багаторівневу сис­тему акредитації університетів та їх освітніх програм за головуванням ор­ганізації Quality Assurance Agency (QAA). Деякі британські вищі навчальні заклади оцінюють освітні програми інших вищих навчальних закладів за узгодженими із QAA критеріями. Наприклад, The Open University (OU) у 1992'році створив свою структуру - The Open University Validation Services (OUVS), яка займається акредитацією навчальних закладів і валідацією (ратифікацією) освітніх програм, зокрема за межами Великобританії.

У Німеччині активно працює Accreditation Agency for Study Programs in Engineering, Informatics, Natural Sciences and Mathematics (ASIIN) — агентст­во, що акредитує освітні програми у галузі техніки, інформатики, природни­чих наук та математики, а також інші агентства з різних напрямів підготовки фахівців.

Основні вимоги до внутрішніх систем забезпечення якості освіти в університетах, що функціонують у режимі самоуправління, такі:

• регулярна перевірка рівня відповідності діяльності та змісту освітніх програм основним цілям і завданням університету;

• наявність відповідальної особи чи структури для проведення експер­тних оцінок діяльності і планування розвитку університету;

• наявність широкої та ефективної інформаційної системи для підго­товки процедури самоаналізу;

• регулярне самооцінювапня діяльності (служб управління, програм) і експертна оцінка для перевірки результатів самоаналізу університету;

• вчасне реагування на результати зовнішніх експертиз через удоско­налення методів і структур управління, освітніх програм, перерозподіл ма­теріальних і фінансових ресурсів, уведення в практику системи заохочень та санкцій.