13. «Перш ніж почати розглядати світ таким, яким він є, завжди необхідно абстрагуватися від деталей,

створювати прості гіпотези і схеми, за допомогою яких можна було б узагальнити ма­су фактів, поставити правильні запитання» /П.Самуельсон/.

Пояснюючи вираз, конкретизуйте такі поняття, як «суб'єкт», «об'єкт» та «носій економічного світогляду».

Суб'єктом економічного світогляду є людина. Об'єктом – економічні переконання. Економічні переконання – це стійка, упорядкована система поглядів, що виступає в якості економічного світогляду суб’єкта. Формування таких переконань спирається на глибокі знання та оцінки економічних явищ, але вони не переходять у переконання автоматично, а виробляються на основі особистого економічного досвіду людини в результаті економічної діяльності. Економічні переконання, що стали мотивом поведінки людини, визначають її ставлення до економічної сфери діяльності.

14. «Здивування е початком філософії» /Платон/. Чому здивування сприяло появі філософії?

Чим, як вважали давньогрецькі мудреці, відзначено мислення філософа?

Походження філософії досі залишається багато в чому загадковою подією. Унікальність і складність цієї події ускладнюють логічне пояснення начала філософії як такої, тому питання про генезис філософії не менш актуальне, ніж питання про її сутність.

Припускають, що філософія виникла в результаті збігу декількох сприятливих умов і передумов. Прийнято говорити про психологічні передумови, духовні витоки і соціальних умовах появи філософії. Ще древні мислителі вказували на те, що філософія виникає як продукт дивується думки. Так, Платон вважав здивування початком філософії. Здивування, що розуміється не в повсякденному змісті, а як такий стан свідомості, коли воно раптом виявляє, що звичні і загальноприйняті погляди ні на чому не засновані і тому є помилкою, забобоном. Піддаючи їх аналізу та оцінки, свідомість сумнівається в них. При цьому воно не просто заперечує традиційні цінності, але і творить нові. Предмети і явища, які оточують людину, перетворюються з об'єктів споглядання в теоретичну і морально-практичну проблему. Перший крок зароджується філософії - розсуд того, що наші знання про світ залежать від того, наскільки ми пізнали свою власну сутність. «Пізнай самого себе, і ти пізнаєш світ».

Серед духовних витоків філософії звичайно виділяють два основних - емпіричні знання і міфологію. Знання і міф рівним чином породжують філософське бачення світу, але способи їх спадкоємності з ним різні. Емпіричне знання не перетворюється на філософію автоматично. Вона з'являється з переднауковими знання, як би «дивуючись» йому, тим самим вказує на його обмеженість і спонукає його до вдосконалення.

У давньогрецькій філософії чітко сформувалися два основних типи філософського мислення і міровозданія (ідеалізм і матеріалізм), було усвідомлено предметне поле філософії, виявилися найважливіші області філософського знання.

У її розвитку прийнято виділяти кілька найважливіших періодів. Перший - це становлення, або народження, давньогрецької філософії. На першому плані в цей час перебувала природа, тому даний період називають іноді нутурфілософскім, споглядальним. Це була рання філософія, де людина ще не виділявся в якості окремого об'єкта дослідження. Другий період - розквіт древнегр-чеський філософії (V - IV століття до н.е.). У цей час почався поворот філософії від теми природи до теми людини і суспільства. То була класична філософія, в рамках якої склались оригінальні зразки давньої філософської культури. Третій період (III в. До н.е.-IV в. Н.е.) - це захід і навіть занепад давньогрецької філософії який був викликаний завоюванням Греції Давнім Римом. На перший план тут висунулася гносеологічна і етнічна, а з часом і релігійна проблематика у формі раннього християнства.