Процедури I техніки.

1. Робота з одним представником у сім’ї – навіть якщо ми працюємо з кимось одним, зрозуміти маємо всю систему ( за допомогою сімейної фотографії, генограми, скульптури з шнурочками). Як мінімум три покоління родичів обох батьків.

2. Терапія подружньої пари – як правило, нуклеарної сім’ї. Коли виявили ключову для проблем сім’ї пару, тоді психолог свідомо під’єднується як третя сторона трикутника до пари i намагається зробити цей трикутник рівностороннім. Якщо вони злиплі – треба їх від’єднати (сепарувати і працювати над самодиференціацією кожного учасника пари) i зробити рівносторонній трикутник. Важливо не стати на чийсь бік, а підтримувати нейтралітет. Якщо вони злиплі, то їх будуть «затоплюватити» емоції. Вони сваряться, кричать, занадто емоційно реагують на кожне слово, кожний жест. Задача – треба знизити рівень емоцій. Не говорити до обох, нехай хтось слухає, а хтось говорить з психологом, потім нехай перефразує, якщо це не допоможе, то можна працювати з кожною стороною окремо. В цьому випадку ви маєте бути один за двох: за себе i за ту сторону, якої немає. Головне – не стати на сторону того, з ким працюєте. Для того, щоб запобігти несподіваному для психолога припинення процесу корекції, перед початком терапії обов’язково сказати: «Якщо на якомусь етапі ви вирішите припинити терапію (а це буває майже з усіма), то ви перед цим, ще один раз прийдіть, може навіть я i не візьму у вас грошей.

Коли пара віддалена один від одного, необхідно шукати відсічення в попередніх поколіннях. Для цього ставити їм запитання, які вимагають того, щоб вони спілкувались між собою: 1) системні запитання (циркулярні запитання) – задача запитання – показати, що не хтось один щось робить, а другий мучиться, а вони обоє вносять вклад у те, що відбувається – питання спрямовані на те, щоб кожен взяв відповідальність за вклад у спільну справу створення проблем. Використовувати метафори: «У мене склалася метафора про вашу взаємодію…».

Приклад циркулярних запитань:

Гельмунд плаче: звичайна терапія – «чому ти плачеш?».

Системна робота ─ Гельмунд плаче, психолог: «Що означає ваш плач для вашої дружини?».

А ще можна спитати в дитини, що, на її думку, мама почуває, коли тато плаче.

Далі, як правило, пара стає «дружити проти вас»: i на цьому етапі ми встановлюємо правила, характерні для цієї конкретної сім’ї. Якщо сім’я не сприймає тих правил, які на вашу думку у ній є, але не усвідомлюються її членами – сім’я не приймає того що вони керуються цими правилами, тоді використовуємо заміщуючи історії – розповіді з власного досвіду, з досвіду інших клієнтів, кінофільми про подібні проблеми. Основний акцент при роботі з людьми, коли вже зрозуміла їх проблема має бути не на те, що вони щось роблять не так, а що в тому світі всі так роблять. Всі від цього страждають i давайте будемо вчитись пробувати щось інакше. В цьому випадку ми обходимо захист.

1. Об’єднана (спільна) терапія пар. Дуже часто є так, що пари мають аргументи проти того, щоб визнати свої приховані правила, тоді застосовують поєднуючу (спільну) терапію пар – кілька пар, але не всі одразу працюють, а одна працює, а інші дивляться. Спочатку, даються вправи для встановлення довіри – ця справа є важка.

Техніка «Заміщаючи історії»: Використовують перегляд спільний кінофільмів про сімейні проблеми та обговорюють як це стосується кожної пари.

Інша форма роботи: Далі одна пара працює, ─ інші дивляться і ідентифікуються. Їх вчать будувати діалог, а не два паралельні монологи одночасно в одному місці. Для цього їм показують схему правильної побудови діалогу. Відчувати свої емоції, усвідомлювати їх причину, повідомляти про це партнеру і говорити про те чого ви хочете і що для цього пропонуєте. Потім обговорюють як це стосується взаємодії, характерної для кожної із присутніх пар.