Системний підхід м. Боуена. Основні поняття I процедури.

1. Диференціація, а не проста сепарація. Проста сепарація від батьків (чи економічна, чи територіальна ще не є самодиференціацією, яка є феноменом психологічним. Вона передбачає перехід на дорослі стосунки. Сепарація – це від’єднання, а самодиференціація – це спілкування з батьками, а потім і з іншими, на рівні дорослого з дорослим. Людина, яка не зуміла перевести стосунки з батьками на дорослий лад, не «відлипла», не самодиференціювалася. Можна виїхати з дому батьків, але не самодиференціюватися. В цьому разі ми постійно маємо потребу в «прилипанні» до когось.

Дитячими є стосунки, при яких у разі не задоволення наших потреб або не виконання наших бажань ми плачемо, агресуємо або «втікаємо» з ситуації (гніваємось, емоційно відсторонюємось, чи втікаємо з дому, виходимо з кімнати). Необхідно навчитися поводитися з протиріччями у бажаннях і потребах по-дорослому: вирішувати проблеми (домовлятись про правила) утримуючись у стосунках і фізично, і емоційно.

В процесі диференціації «двері в свою кімнату треба закривати». Коли дитині виповнилося три роки – батьки повинні «закрити перед нею двері своєї спальні». Самодиференціація – починається з підліткового віку.

Рівень диференціації в сім’ї визначає її функціональність.

Виплутані i сплутані сім’ї.

Коли всі члени сім’ї не диференційовані Боуен називає її «Его-маса».

Серед проблем сім’ї виділяють злипання i відсторонення – Боуен.

Сім’я може вирішити проблему не змінюючи правил, якщо прокращити рівень самодиференціації її членів.

Все, що діється в сім’ї залежить від кожного, щоб змінити щось треба, щоб усі змінювалися, а не хтось один.

За Боуеном ми можемо змінювати систему, якщо впливати на елементи системи i тому не обов’язково збирати всю сім’ю на сімейну нараду, але зрозуміти ми повинні всю систему. Тому запитання спрямовані на вияснення стану самодиференціації, доповнюється запитаннями, пов’язаними з сімейними трикутниками i мультигенеративною передачею.

2. Трикутники. Боуен, спостерігаючи за сім’ями, визначив, що всі стосунки тріадні, якщо мама з дитиною дуже зблизилася, то тато відсторонився, або навпаки, або відсторонили дитину в разі, якщо постійно конфліктують. Як правило стосунки в які ми включені мають три вершини. Якщо нам здається, що є стосунки між двома людьми, це значить, що просто, третя сторона не усвідомлюється. При здорових стосунках має бути рівносторонній трикутник.

3. Триангуляція. Дуже велика емоційна залежність є тоді, коли немає диференціації з батьками, коли ви ще не вирішили стосунків, або коли є стосунки між двома, які не можуть бути вирішені. В такому випадку між сторонами або хвороблива прив’язаність (не можуть жити одне без одного ні хвилини), або постійні конфлікти. В другому випадку залучають до стосунків когось третього – цей процес називається триангуляцією. Цей процес дуже шкідливий з таких міркувань:

1. Люди, між якими є проблема, що їх емоційно заряджає, не вирішують цієї проблеми, а відреаговують цей емоційний заряд на комусь третьому. Проблема залишається не вирішеною;

2. Людина, яку треангулюють, емоційно навантажена i виснажена чужими проблемами;

3. Ту енергію, яку вони мають використовувати для вирішення конфлікту вони зливають третьому, а не продуктивно її використовують, тому емоційно виснажуються і самі учасники конфлікту.

4. Генограма. Це схематичне зображення всіх членів декількох поколінь розширеної сім’ї, на якому позначені родинні зв’язки, сімейні події вступу нових і відходу колишніх членів сім’ї, дані про місце проживання та психологічні стосунки членів сім’ї.

Чому будують генограми?

5. Процес мультигенеративної передачі. За Боуеном, ми вибираємо собі пару з таким самим рівнем самодиференціації як i ми самі. Тому диференціація погіршується з покоління в покоління, і тому, як правило, в третьому поколінні з’являється індекс-пацієнт (або серйозні психологічні проблеми, психосоматика у декількох членів сім’ї).

Найбільш вразливою особою в третьому поколінні стає людина, яка є носієм міжпоколінного злипання, або на якій сходяться найбільше трикутників. Якщо ж ще не дійшло до індекс-пацієнта, а сім’я прийшла на психокорекцію, то це буде та людина, на яку більше всього скаржаться.

6. Емоційні процеси в сім’ї. Чим нижчий рівень самодиференціації, тим вищий рівень особистісної тривожності.

Якщо збирається пара з двох людей з низьким рівнем самодиференціації, то рівень тривоги в два рази більший Вони не можуть справитися з тривогою і напругою, яка виникла між ними i будуть проектувати тривогу на інших членів сім’ї. Будуть виникати одне чи більше з наступних явищ:

• відкритий сімейний конфлікт;

• реактивна емоційна дистанційованість;

• фізична чи емоційна дисфункція у когось із подружньої пари, чи дітей, чи інших членів сім’ї (найбільш вихованого).

4. Аналіз позиції сиблінгів.

Наслідуючи теорію Адлера про сімейне сузір’я, боуенівці надають велике значення стосункам між сиблінгами. Вони вважають, що перебуваючи у цих стосунках люди навчаються будувати стосунки з рівними по статусу близькими людьми. За цією моделлю ми будуємо всі інші аналогічні стосунки в житті. Боуенівці, проте, не вважають, що ці стосунки однозначно визначаються тим, хто старший чи молодший, вони аналізували значно більше чинників: процеси мультигенеративної передачі, сімейні трикутники, статеві переваги в сім’ї, різницю у віці тощо. Якщо мама бере відповідальність на себе за рівність між всіма дітьми, то потім ці діти будуть передавати цю відповідальність комусь іншому, бо звикнуть, що хтось має подбати за їх рівність з іншими (начальник чи партком, чи комітет по боротьбі з насиллям у сім’ї).