Теоретичний матеріал:

Вступ в сімейну терапію

Передумови виникнення сімейної психокорекції полягали в тому, що спочатку сім’я сприймалася як ворог, якого треба подолати, щоб допомогти окремому пацієнту. Претензії до сім’ї визначалися трьома обставинами:

І. Почав це Фройд, який звинувачував сім’ю за 2-ма пунктами:

1. Сім’я, в силу обставин, є місцем (полем) для інтенсивних почуттів, емоційних сплетінь. Є багато мам і батьків, які можуть спричинити невротичні реакції (недостатність опіки, забагато опіки, зваблення, Едипів комплекс, конкуренція між сиблінгами, засвоєння статевих ролей, сепарація). Все це робить сім’ю дуже не підходящим місцем для вирішення своїх психологічних проблем. Краще це робити подалі від членів сім’ї.

2. Людська природа є асоціальна i соціум нашу природу репресує, для того, щоб він міг існувати, робить він це через культурні норми, закони тощо. Все це насаджується людині в процесі виховання у межах сім’ї. Тому сім’я – є механізмом репресивного впливу соціуму. Людина ж, для того щоб навчитися жити в соціумі, в залишитися сама собою, повинна знайти баланс. Зробити це, за Фройдом, теж можна лише за межами сім’ї.

ІІ. «Діти-ківіти» чи хіппі, під прапорами яких в 60-х прийшла гуманістична школа психокорекції теж висували лозунги проти сім’ї:

• бунт проти батьків;

• повернення до природи;

• проти технократії, якою хворе суспільство їхніх батьків.

ІІІ. Феномен шизофренічних сімей, який виявили перші дослідження сімей з хворими на шизофренію: повернення симптомів після виписування з лікарні, і повернення пацієнта в сім’ю, поява симптомів у інших членів сім’ї або протест сім’ї проти здорової поведінки (індекс-пацієнт – це той, заради якого сім’я прийшла до лікаря).

Але якщо, за Фрейдом, із сім’ї треба було втікати, то тепер із нею треба було боротися. Зокрема було введене поняття «шизофренічна мати», яке було пов’язане із надмірною близькістю стосунків дитини з матір’ю та неправильним способом подачі сигналів дитині мамою, їх неоднозначністю.

Сімейна терапія.

І. Комунікативний підхід.

Першими підходами у сімейній психокорекції були комунікативний і функціональний.

Психологи спочатку працювали над тим, які види комунікації у сім’ї є прийнятими і звичними.

Були виділені особливості спілкування благополучних сімей і не благополучних.

У неблагополучних сім’ях:

1) комунікація характеризується тим, що вона є непряма (не говорять безпосредньо з тим, кому хочуть щось сказати чи до кого є претензії, а з кимось іншим про це) і

2) неоднозначна.

Стосовно неоднозначності вони виділяють 2 рівні спілкування:

- інформативний чи комунікативний (те що говориться безпосередньо словами, формальний зміст сказаних слів);

- командний чи метакомунікативний (те про що йдеться в контексті, приховані трансакції, приховані команди, ігри, сімейні сценарії).

У неоднозначній комунікації ці два рівні суперечать один одному. Метафорично це можна виразити «швидко біжи сюди і стій на місці». Можлива неоднозначність між вербальною і невербальною комунікацією. 3) В неблагополучних сім’ях не прийнято комунікувати з приводу проблем.

Спочатку в цих проблемах спілкування звинувачували перш за все матерів, які ніби то відповідальні за здоровий розвиток дітей і сім’ї в цілому. Пізніше, під час феміністичного проекту в сімейній психокорекції, почали аналізувати спосіб спілкування всіх членів сім’ї.

ІІ. Функціональний підхід – сім’я не тільки не правильно спілкується, а й неправильно функціонує, вся, а не тільки одна мама.

Сім’я має правила, про які не говорять, але вони присутні в кожній взаємодії членів сім’ї та визначають вид цієї взаємодії. I тоді проблеми, які можуть бути через правила:

• сім’я не встановлює правил;

• є ряд «білих плям у взаємодії членів сім’ї» (про ці види взаємодії правил не встановлено, нікому невідомо як правильно діяти);

• правила не переглядаються, вони жорсткі, застарілі;

• правила невизначені, неоднозначні, суперечать одне одному;

• правила не переглядаються постійно на доречність (а повинні в ідеалі при переході на кожну нову стадію життєвого циклу).

Періоди (стадії) життєвого циклу:

• період залицяння;

• період, коли починають жити разом;

• період тріади (з’являється дитина);

• дитина (або кілька дітей) йде до школи;

• підлітковий період (сепарація первістка);

• ефект «пустого гнізда»;

• доживання старечого віку.

При переході у новий період правила повинні переглядатися і змінюватися.