Характеристика факторів, що формують споживні властивості годинників

На формування споживних властивостей годинників великий вплив мають матеріали, що застосовуються для їх виготовлення, наприклад, чорні, кольорові, зокрема дорогоцінні, метали, ювелірні камені, пластичні маси, скло, фарби, лак.

До металічних матеріалів, що застосовуються в годинниковій промисловості, висувають підвищені вимоги: однорідність за хімічним складом, структурою і властивостями; чиста, гладенька поверхня; сприйнятливість до термічної обробки; велика густина; стійкість до деформації; висока корозійна стійкість.

Для виробництва деталей годинників використовують чорні метали (сталі вуглецеві, нержавіючі та спеціальні), кольорові метали (латунь, бронзу, нейзильбер, мельхіор, дюралюміній тощо), дорогоцінні метали (золото, платину, срібло та їх сплави).

• Валики, гвинти, колеса, осі, важелі і пружини виробляють з високовуглецевої сталі, яка містить домішки сірки, добре обробляється на токарних автоматах. Корпуси, кришки годинників і баланси виготовляють з свинцовистого нейзильберу, нержавіючої сталі та інших спеціальних сплавів. Спіралі (волоски) виготовляють із спеціального нікелевого сплаву; мости, циферблати і баланси - з дрібнозернистої латуні, що має високі механічні властивості. Для платини найчастіше використовують бронзу, латунь, нікель-срібні сплави, які мають високу міцність і довговічність.

Для позолочення, сріблення корпусів, стрілок та інших деталей годинників застосовують золото і срібло. Із сплавів золота, срібла і платини виготовляють корпуси наручних годинників і годинників-кулонів.

Пластичними масами послуговуються для виготовлення корпусів будильників, настільних і настінних годинників, а також секундомірів. Використовують здебільшого ударостійкий полістирол. Годинникове скло виробляють з органічного скла та з полікарбонату; шестірні, колеса та інші деталі - з капрону.

Із дорогоцінних каменів для виробництва годинників використовують синтетичні рубінові камені. Функціональний годинниковий камінь - це камінь для стабілізації тертя і зменшення ступеня зносу контактуючих поверхонь деталей годинникового механізму. Вони мають високу твердість, міцність, а найголовніше - невеликий коефіцієнт тертя. Кількість рубінових каменів у годинниках визначає їх якість і клас.

У 80-ті роки годинники найчастіше мали від 15 до 32 каменів (годинники з додатковими пристроями). Нині залежно від якості механізму зазвичай використовуються 7,15,17 каменів або 21 камінь. Удосконалення кінематичної схеми годинників і введення додаткових пристроїв призводить до збільшення числа каменів, і в окремих випадках їх кількість може досягати 68 і навіть 126 каменів.

Годинникові мастила використовують для зниження втрат при терті, підвищення коефіцієнта корисної дії механізму і збільшення строку служіння годинників. Годинникові мастильні олії стійкі до перепадів температури, містять мінімум небажаних домішок.

Ремені для наручних годинників виготовляють з натуральної та штучної шкіри, тасьми, шнурів, стрічок. Лицьова сторона ремінів із шкіри може мати тиснений малюнок, а тасьма або стрічки - тканий чи плетений.

Технологічний процес годинникового виробництва складається з різних циклів. У комплексно-механізованих цехах виконують різання і правку заготовок прута і стрічок, штампування деталей, механічну і термічну обробку, зачищення деталей, нанесення покриттів, а також вузлове збирання.

Для виробництва годинників характерне виготовлення невеликих за розміром деталей, а також підвищення вимог до точності їх виготовлення і чистоти обробки поверхні.

Застосування високовиробничих процесів, спеціальних гнучких автоматів дає змогу повністю механізувати заготівельні операції шляхом одержання заготовок і напівфабрикатів високої якості. Полірування і глянцування зовнішньої поверхні деталей проводять на полірувальних станках швидкообертаючими колами або дисковими щітками.

Основними вузлами у годинниковому механізмі є зубчаті передачі, для виготовлення яких застосовують високовиробничі зубофрезерувальні станки-автомати. Для досягнення високої чистоти обробки зубців колес і барабанів полірують на зубополірувальних станках.

Повну механічну обробку платин (основи, на яких монтується весь механізм) із заглибленнями і виступами різної форми і висоти, з великою кількістю наскрізних і глухих отворів виготовляють у платино-містковому цеху. Найбільш складною і відповідальною операцією є оброблення отворів у платинах і містках, оскільки діаметри отворів дуже малі (0,005 мм), а чистота поверхні повинна бути високою - не менше 10 класу. Таку операцію виконують на спеціальних свердильних станках. Для досягнення високої точності оброблення отворів у платинах і містках останні калібрують на калібрувальних штампах.

Найскладніші деталі спускового регулятора виготовляють на станках-автоматах і напівавтоматах.

Після механічної обробки деталі і вузли надходять до гальванічного цеху, де наносять захисно-декоративні покриття.

Особливе місце серед технологічних процесів годинникового виробництва посідає збирання годинників. Послідовність збирання деталей і вузлів залежить від конструкції механізму. Кожна операція збирання розрахована на відповідний проміжок часу і підлягає одночасному ритму конвеєра. Збирають годинники на спеціальних підставках. Збиральні конвеєри обладнані приладами об'єктивного контролю, які дозволяють постійно контролювати якість збирання безпосередньо на робочих місцях.

Перевірку і регулювання ходу годинників при збиральних операціях здійснюють за допомогою спеціальних приладів.