Тести для самоконтролю

1. Адміністративно відокремлену частину підприємства, в якій виконується певний комплекс робіт відповідно до внутрішньозаводської спеціалізації, називають:

а) робочим місцем

б) цехом;

в) відділом;

г) виробничою дільницею;

2. За яким критерієм розрізняють технологічну, предметну та змішану виробничі структури:

а) за характером діяльності;

б) за виробничим профілем підприємства;

в) за формою спеціалізації;

г) за обсягом виробництва?

3. Які функції виконують допоміжні цехи на підприємстві:

а) виготовляють продукцію, що визначає профіль та спеціалізацію підприємства;

б) виконують роботи, які забезпечують необхідні умови для нормаль­ного перебігу основних та допоміжних виробничих процесів;

в) займаються переробкою та виготовленням продукції з відходів основного виробництва;

г) виготовляють продукцію, що використовується для забезпечення власних потреб усередині самого підприємства?

4. За яким критерієм основні підрозділи цехової виробничої структури поділяються на основні, допоміжні, обслуговуючі та побічні цехи:

а) за характером діяльності;

б) за виробничим профілем підприємства;

в) за обсягом виробництва;

г) за формою спеціалізації?

5. Які цехи виготовляють продукцію, що визначає профіль та спеціалізацію підприємства:

а) основні;

б) допоміжні;

в) обслуговуючі;

г) побічні;

д) експериментальні?

6. Сукупність територіально відокремлених робочих місць, на яких виконуються технологічно однорідні роботи або виготовляється однотипна продукція, називають:

а) корпусом;

б) цехом;

в) відділом;

г) виробничою дільницею;

д) департаментом.

7. Технологічна виробнича структура переважно використовується на підприємствах:

а) масового виробництва;

б) великосерійного виробництва;

в) одиничного виробництва.

8. Виробнича структура підприємства залежить від:

а) виробничого профілю підприємства;

б) рівня спеціалізації підприємства;

в) обсягу виробництва продукції;

г) рівня рентабельності продукції;

д) місця знаходження підприємства;

е) кваліфікаційного рівня працівників.

9. Недоліками предметної виробничої структури є:

а) нераціональні маршрути руху деталей за групами верстатів;

б) незавантаженість устаткування з причин зміни обсягів виробництва;

в) втрата відповідальності за якість і терміни виготовлення виробів у цілому;

г) втрати часу на переналагодження устаткування з причин великої номенклатури.

10. Основними перевагами технологічної виробничої структури підприємства є:

а) скорочення виробничого циклу;

б) більш повне завантаження устаткування й використання матеріалів;

в) спрощення планування та регулювання виробничих підрозділів;

г) підвищення відповідальності за якість і терміни виготовлення цілого виробу.

5. Методи організації виробництва

У даній темі розглядаються такі питання:

1. Організаційні методи.

2. Організація непотокового виробництва.

3. Організація потокового виробництва.

Відомо, що кожен виробничий процес здійснюється в часі та просторі. Поєднання цих двох аспектів виробничого процесу здійснюється із застосуванням певного методу. Тому, починаючи вивчати дану тему, слід акцентувати увагу на сутності та умовах вибору організаційного методу.

Залежно від особливостей виробничих процесів та типу виробництва визначають метод його організації, який характеризується ознаками, головною з яких є взаємозв’язок послідовності виконання технологічних операцій із порядком розташування устаткування та ступінь безперервності виробничого процесу.

Певні особливості здійснення виробничих процесів, а також тип виробництва на робочих місцях, дільницях, цехах вимагають застосування непотокового та потокового методів організації виробництва.

На вибір методу організації виробництва впливають такі чинники: номенклатура продукції, кількість виробів, розміри й маса виробу, періодичність випуску виробів, трудомісткість продукції, точність та шорсткість поверхні виробу, характер технології виробництва [2, розд. 10; 8; 9; 11].

Непотоковий метод застосовується в одиничному, дрібносерійному і середньосерійному виробництві, де обробляються окремі предмети праці або їх партії, що мають різні технологічні маршрути обробки. Не потоковий метод практично поєднує в собі два методи, що мають подібні характеристики: індивідуальний і партіонний.

Не потокове виробництво є досить складним в організаційному відношенні і не забезпечує можливості реалізації основних принципів раціональної організації виробничого процесу. Нептоковий метод характеризується рядом ознак: на робочих місцях обробляються різні за конструкцією і технологією виготовлення предмети праці; робочі місця оснащені в основному універсальним устаткуванням; технологічне устаткування розміщується за однорідними групами; предмети праці в процесі виготовлення переміщуються складними маршрутами, що обумовлює великі перерви в процесі їхнього виготовлення.

За потокового методу досягається висока продуктивність праці за рахунок безперервності процесу виготовлення продукції, забезпечується висока її якість за істотної економії затрат праці, матеріальних та енергетичних ресурсів порівняно з непотоковим виробництвом.

Потоковий метод виробництва є найбільш досконалим за своєю чіткістю й закінченістю, за якого предмет праці в процесі оброблення прямує за встановленим найкоротшим маршрутом із заздалегідь фіксованим темпом.

Потоковий метод характеризується:

- глибоким розчленовуванням виробничого процесу на операції;

- чіткою спеціалізацією робочих місць на виконанні визначених операцій;

- пропорційністю виконання операцій на всіх робочих місцях;

- розташуванням устаткування за ходом технологічного процесу;

- наявністю спеціального міжопераційного транспорту для передачі предметів праці з операції на операцію;

- високим рівнем безперервності виробничого процесу, що досягається забезпеченням рівності або кратності тривалості операцій такту потоку.

Потік є основним методом його організації у масовому виробництві. Він також застосовується для велико- і середньосерійного випуску продукції. В одиничному виробництві для виготовлення уніфікованих деталей і вузлів використовуються елементи потокового виробництва.

Основною структурною ланкою потокового виробництва є потокова лінія, яка складається з групи робочих місць, за якими закріплено виготовлення одного або обмеженої кількості найменувань предметів праці і виробничий процес здійснюється відповідно до ознак потокового виробництва.

Під структурою потокової лінії розуміють склад робочих місць (технологічних дільниць), транспортних засобів, керувальних та інших пристроїв (систем) і виробничі зв’язки між ними.

Вибір типу устаткування для потокової лінії визначається характером технологічного процесу, складом, складністю та призначенням операцій, що входять до нього; габаритами, масою виробів та вимогами до їх якості.

Застосовуються різні види потокових ліній: однопредметні та багатопредметні; змінно-потокові та групові потокові; безперервні та перервні (прямоточні); дільничні, цехові, міжцехові та наскрізні; конвеєрні та неконвеєрні (в основному перервно-потокові); із робочими конвеєрами та конвеєрні зі зняттям предметів; із безперервним та пульсуючим рухом [2, розд. 11; 8; 9; 10; 11].

Вибір організаційних форм, виду потокової лінії під час її проектування безпосередньо пов’язаний із розробленням організаційно-технічних заходів і розрахунками параметрів та показників роботи: такту, темпу, ритму, кількості робочих місць, ходи конвеєра, довжини лінії [2, 8; 9; 10; 11].