2. Проаналізуйте нормативні вимоги до професійної діяльності вчителя в різні соціально-історичні періоди.

Перші школи виникли у III-II тисячол. до н. е. у таких державах як Шумер, Єгипет, Індія, Китай. Навчання з цього часу стає основною, але не єдиною, стороною виховання. В особі вчителя була людина мудра. Оскільки навчання було переважно для заможних верств населення, то фізичні покарання зазвичай не допускалися.

Аналізуючи освіту в давній Греції та Римі можна сказати, що вчителі навпаки мали більше прав на покарання і суворість, оскільки освіта в цих державах мала військовий характер.

До початку епохи Відродження (до кінця 14століття) навчання було побудовано на принципах заучування і не розуміння, освіта підпорядковувалась церкві. Вчитель міг бити дитину за найменшу провину або неуважність і це вважалося нормою.

Починаючи з початку 15 століття освіта набуває гуманістичного спрямування, що триває і дотепер. Великий внесок в розвиток педагогіки зробив Ян Амос Коменський, який систематизував дидактичні принципи та наголошував на доцільності введення класно-урочної системи. Важливу роль в етичному вихованні Вчитель відводив прикладу дорослих, систематичному привчанню дітей до корисної діяльності і до виконання правил поведінки. До навчального плану гімназії Коменський ввів, нарівні з традиційними «сьома вільними мистецтвами», природознавство, історію, географію.

3. Ознайомтеся з працею О. Бобиря «Етикет учителя» (Бобир О. Етикет учителя: Навчально-методичний посібник. – Львів: Норма, 2005. – 344с.) та розробіть правила поведінки у процесі педагогічного спілкування.

Дотримання правил педагогічного спілкування вбереже педагога від багатьох труднощів та конфліктних ситуацій.

1. Успіх педагогічної діяльності насамперед залежить від культури спілкування, ввічливості, тактовності, стриманності.

2. Потрібно ставити на перше місце інтереси тих, з ким ти співпрацюєш

3. Використовувати різні види спілкування. Підкреслено ділове спілкування буде налаштовувати співрозмовника на досить агресивну відповідь і буде провокувати "закритість"

4. Спілкування з вихоіванцями на взаємних інтересах, проте не організовувати панібратьське спілкування, надмірну розкутість тощо.

5. Слід постійно враховуте психологічний стан окремих вихованців і колективу загалом.

6. Дивітися на себе збоку, постійно аналізуйте свої вчинки й дії.

7. Вміти слухати, зважайти на особисту думку кожного думку.

8. Намагатися зрозуміти настрій аудиторії, на цій основі будувати спілкування з нею.

9. Ні в якому разі не принижувати людської гідності, не насміхатися, не цькувати, не шантажувати і не залякувати.

10. Спілкування має бути систематичним. Потрібно всім приділяти однакову кількість уваги, не виокремлюючи "улюбленців" і уникати упередженого ставлення до оточуючих, не робити швидких висновків щодо характеру людини

11. Потрібно бути відкритим до спілкуванні. Окрім того, спілкування має бути індивідуальним, без кліше

12. У процесі вашого спілкування частіше висловлюйте схвалення, заохочення. Якомога частіше усміхайтеся: це викликає позитивні емоції, спонукає до продуктивного спілкування.

13. Відкрито виявляйте в студентському колективі своє ставлення до вихованців.

14. Постійно розвивати свою комунікативну пам´ять, запам´ятовуючи педагогічні ситуації, їх перебіг. Систематично аналізуйте процес спілкування. Технологія й тактика спілкування мають бути скеровані на усунення психологічних бар´єрів між педагогом та вихованцем/батьками/адміністрацією/колегами

15. Якщо назріває потреба в індивідуальній бесіді, завчасно розробіть її план.

16. У процесі спілкування в центрі уваги має бути особистість студента/вихованця, його гідність. Враховуйте соціально-психологічне зростання студентів. Враховуйте в процесі спілкування індивідуальні особливості, темперамент, характери, стать та вікові особливості вихованців.

17. У процесі спілкування не зловживати своїми перевагами як керівника-викладача.

18. Постійно удосконалюйте інструмент спілкування — власне мовлення.