4.2.Соціальне партнерство

Соціальне партнерство – це система взаємозв’язків між робітниками (їх представниками) і роботодавцями (їх представниками), що дає змогу враховувати двосторонні інтереси, забезпечує досягнення згоди з соціально-трудових і соціально-економічних питань, які укладаються в колективних договорах.

Принципи соціального партнерства втілені в практику Міжнародної організації праці (МОП). Це організація з унікальними принципами тристороннього представництва, яка об’єднує делегатів урядів, підприємців та робітників. Цей принцип одержав назву трипартизм.

Трипартизм охоплює такі питання в системі соціального партнерства:

двосторонні колективні договори;

тристоронні колективні консультації та переговори між державою, підприємцями та робітниками;

трудові конфлікти та їх врегулювання;

участь працівників у прийнятті різноманітних рішень на підприємствах.

Соціальне партнерство реалізується через систему переговорів та укладання угод на державному, територіальному, галузевому і професійному рівні, а також колективних договорів на підприємствах (в організаціях, закладах).

Угоди та договори виконують три функції: захисну, організаційну, мирну.

Для регулювання соціально-трудових відносин, ведення колективних переговорів і підготовки проекту угоди формують постійно діючу тристоронню комісію (ТК), в яку входять представники профспілок та їх об’єднань, об’єднань роботодавців і державних органів виконавчої влади.

Галузева тарифна угода укладається між галузевими профспілками і галузевою спілкою роботодавців. Визначає узгодження позиції сторін за основними принципами соціально-економічної політики в галузі, спільні дії учасників угоди щодо їх реалізації.

Спеціальні угоди стосуються конкретно соціально-економічних проблем на регіональному рівні. Їх укладають представники органів найманих працівників (територіальні спілки профспілок, об’єднання роботодавців та ін.).

Колективний договір регулює соціально-трудові відносини між робітниками конкретного підприємства та роботодавцями.

Держава – це третя сторона в системі партнерства. Вона виконує такі функції:

• гарант громадських прав;

• регулятор системи соціально-трудових відносин;

• учасник в переговорах і консультаціях в рамках тристоронніх соціально-трудових відносин;

• вирішення трудових конфліктів шляхом примирення, посередництва і трудового арбітражу;

• законодавчого закріплення угод, досягнутих соціальними партнерами;

• координатор в процесі розроблення та реалізації регіональних угод;

• арбітр, примирювач і посередник в межах соціального партнерства.