11. «Світогляд породжується умовами життя, життєвим досві¬дом та нашим психічним складом» /в.Дільтей/.

Які властивості та ознаки світогляду характеризуються цим судженням? Які типи світогляду ви могли б вивести, спираю¬чись на цей вираз і чому?

Світогляд — це сукупність поглядів, оцінок та принципів, що визначають загальне розуміння світу і місце людини в ньому.

Властивості світогляду:

1) Світогляд інтегративний — у ньому поєднуються образи і уявлення, раціональні поняття та емоційні переживання.

2) Світогляд загальний — охоплює найзагальніші уявлення про світ і місце людини в ньому.

3) Світогляд конкретно історичний — залежить від епохи, часу та місця формування.

4) Світогляд змінний протягом життя — залежить від рівня освіченості, досвіду, характеру та волі особистості, її суспільного оточення.

Ознаки світогляду:

1) Наявність у світогляді принципів,які визначають прийняття тих чи інших знань до світогляду(у згаданому аспекті ці принципи виконують функцію фільтрування знань під час модернізації,поповнення світогляду).

2) Наявність того чи іншого принципу, не є тим єдиним, що визначає специфіку світогляду.Частина тверджень, які становлять світогляд,можуть бути об’єктивно фактично істинними,а частина- об’єктивно фактично хибними.

3) Крім згаданих статистичних ознак є також динамічні ознаки світогляду: чи змінюється світогляд, якщо змінюється,то в якому напрямі і з якою швидкістю та інші параметри,які описують динаміку.

4) Світогляд людини може бути стисло означений за тим, чи підпадає він тієм чи інщою мірою під якийсь із типових світоглядів.

5) Важливим є також стійкість світогляду,яка значною мірою визначається ступенем переконаності людини в істинності тих положень,які лежать в основі її світогляду

Типи світогляду

• міфологічний - для поглядів властивий синкретизм, тотемізм, фетишизм, магія тощо.

• релігійний - особлива форма усвідомлення світу, яка не потребує обґрунтування і доказів.

• науковий - усвідомлення світу через отримання істинних знань, відкриття об'єктивних законів світу і передбачення тенденцій його розвитку.

• мистецький - форма суспільної свідомості, що відображає дійсність у конкретно-чуттєвих образах, відповідно до певних естетичних ідеалів.

• філософський - форма пізнання світу, що вивчає найзагальніші суттєві характеристики і фундаментальні принципи реальності і пізнання, буття людини, відносин людини і світу.

12. Світогляд — найбільш змістовна, розвинена форма самосвідомості суб'єкта.

Він дає змогу оцінювати світ, а на основі цього — виробляти своє ставлення до реалій життя,

відстоюва­ти свою позицію, цінності та ідеали.

Поясніть конкретизуючи вираз. Спираючись на власне розу­міння світогляду, як би ви визначили світогляд економічний? Які мотиви у зв'язку з цим зініційовує, як на вас, той факт, що, за Платоном, «здивування є початком філософії»?

Перш за все світогляд — це процес чуттєвопрактичного відношення людини до світу.

Світогляд людини зумовлений особливостями суспільного буття та соціальними умовами.

Світогляд тісно пов'язаний з філософією, хоча поняття світогляд ширше. Філософія визначає себе, як теоретичний світогляд. Світогляд властивий кожній людині, незалежно від того, чи є він раціонально усвідомлений.

Монетаризм як економічний світогляд.

Монетаризм виглядає як наука про гроші. Це цілісна концепція, особливий підхід до проблем відтворення, зайнятості, міжнародної економічної залежності.

Відповідно до Платона, початок філософії в подиві (здивуванні). У платонівському діалозі «Теєтет» сказано: «...саме філософу властиво відчуття... здивування. Воно і є початок філософії...». Цей здогад Платона про евристичне значення емоції подиву розвиває далі Аристотель. Дійсно, відповідно до Аристотеля, люди почали філософствувати, уникаючи незнання. Але для цього вони повинні були досягти знання свого незнання. Адже знання незнання не є те, що дано безпосередньо. Як правило, люди своє незнання не усвідомлюють. Незнання ж, якщо воно не усвідомлено, не може бути і переборено. Перш ніж прагнути пізнати що-небудь, людина повинна усвідомити, що вона цього не знає. А для цього людина повинна відчути стан подиву,   здивування. От цей-той емоційний стан, ця здатність дивуватися, дивуватися тому, що звичайно здається самоочевидним,  звичним, а тим самим зрозумілим, — психологічне джерело як початку самої філософії, так і того, що люди стають філософами.