2.Історичне значення творчої спадщини Лесі Українки.
Леся Українка прийшла в письменство в складний час соціальних потрясінь, у період активного оновлення української літератури. Її твори - результат монолітного синтезу праці і думки громадянина митця. Неволя рідного краю гостро боліла Лесі Українці. Неволя рідного краю гостро боліла Лесі Українці. Тому проблема національного визволення, пошуку шляхів виходу із казематів полону – одна з провідних у художній спадщині письменниці. Своєю творчістю й громадською діяльністю поетеса поклала початок новій течії в українській суспільній думці – переходу від українофільства до українства. Можна без перебільшення сказати, що Леся Українка стояла на чолі нового покоління національної інтелігенції, української як за культурою, так і за ідеологією. Ті, хто разом з нею почали зватися українцями намагалися поставити на законні підвалини існування народу, і не лише як етнографічного утворення, але й нації – рівної між рівних. З її іменем в літературу ввійшов письменник-громадянин, письменник-патріот, співець осяяних ідеалів людства.
Творчість Лесі Українки відіграла велику роль у розвитку вітчизняної і світової культури. Поетеса привнесла в українську літературу багатий духовний світ своїх героїв – людей з допитливим розумом і палким серцем. Могутній талант, відданий служінню народові, глибоке проникнення в найістотніші питання доби, висока професійна культура – все це поставило Лесю Українку в ряди найвидатніших поетів світу.
Драматургія письменниці відкрила нову сторінку в історії української літератури та театру. Як драматург-новатор вона започаткувала нові жанрові форми, зокрема, драматичну поему. Це «Блакитна троянда», «На руїнах», «Кассандра».
Якщо кожна епоха породжує своїх співців, то Леся Українка навпаки – витворила свою епоху в українській літературі. Вона зуміла максимально згармонізувати свій талант, реалізуватися на високості світового духу і водночас очолити цілу когорту жінок-письменниць в Україні, до якої ввійшли її сучасниці – О. Кобилянська, Л. Яновська, Дніпрова Чайка. Сьогодні започаткована нею українська жіноча літературна традиція віднайшла своє гідне продовження у творчості Ліни Костенко, а за нею, нового літературного грона – І. Жиленко, В. Пахльовської, О. Забужко та інших.
Твори Лесі Українки перекладено на 23 мови світу.Драматичні твори Лесі Українки ставлять на сценах театрів нашої та інших країн. Багато її поезії покладено на музику, за сюжетами її творів написані симфонії, опери, балети.
Громадсько-культурним осередком збереження творчих цінностей поетеси є музеї, які проводять велику роботу, щоб зберегти для потомків все, пов’язане з її життям та творчістю. Особливо відзначаються музеї у Києві, Колодяжному, Новоград-Волинському, кімната-музей у Луцьку, бібліотека-музей у Сурамі.
Споруджено пам’ятники письменниці в Новоград-Волинському, Колодяжному, Луцьку, Києві, Сурамі, Батумі, Ялті, Саскатуні (Канада).
Пам’ятник Лесі Українки в Сурамі
Літературно-меморіальний музей Лесі Українки в місті Новограді-Волинському
З року відкриття пам’ятника поетесі (1987), на батьківщині, у м. Новограді-Волинському проводиться літературно-мистецьке свято "Лесині джерела», яке набуло статусу міжнародного.
Ім’я Лесі Українки присвоєно багатьом театрам, інститутам, бібліотекам, школам, вулицям.
Образ Лесі Українки втілено в творах українських письменників радянської доби: «Сподіватись» Ю. Щербака, кінематографії: «Іду до тебе», сценарій І. Драча.
У 1972 році встановлено республіканську літературну премію ім.. Лесі Українки, яка присуджується за кращі твори для дітей та юнацтва. Першим лауреатом премії стала відома дитяча письменниця Наталя Забіла.
Польський критик Флоріан Неуважний в столітні роковини з дня народження Лесі Українки говорив про світову велич поетеси: «Ціле життя – щоденно – вона жили і творила для майбутньої справедливої і вільної України, освітлюючи своєю біографією наше сьогодні, викликаючи в своїх земляків і за межами України подив, пошану і почуття щастя від того, що існують такі, як вона, творці і люди».