3.2 Зміст теми.

Невідкладну хірургію зараз вже неможливо уявити без лапароскопії. А ще у середині 70-х років цей метод діагностики по інформаційності дорівнювався «замковій скважині» і на сторінках центрального друку обговорювалося питання, якому методи віддати переваги – лапароскопії чи лапароцентезу з «шарящим катетером» Зараз про таке порівняння не йде мова. Практично повсюди впровадження відеолапроскопії значно розширило її діагностичні можливості, з’явилися умови для виконання багатьох операцій під лапароскопічних контролем.

Екстрена діагностична лапароскопії повинна проводитися в обов’язковому порядку в тих випадках, коли діагноз захворювання, який потребує екстреної операції визиває сумніви, залучаючи перитоніти «неясної етіології». Лапароскопію необхідно проводити під загальним знеболюванням, що надає умови адекватного огляду черевної порожнини та при необхідності виконання потрібної операції лапароскопічним методом.

Екстрені лапароскопічні операції

1. Гострий апендицит та апендикулярний перитоніт.

2. Гостра спайкова кишкова непрохідність.

3. Кишкова інвагінація.

4. Травма органів черевної порожнини та позачеревного простору.

5. Гостре гінекологічне захворювання.

6. Патологічні зміни дивертикула Меккеля.

Гострий апендицит та апендикулярний перитоніт. Діагностична лапароскопія при підозрі на гострий апендицит, є безсумнівно, найбільш інформативним методом, який дозволяє практично з 100% точністю встановити характер змін у червоподібному відростку та сформувати, таким чином, відповідну тактику.

Методика лапароскопічної апендектомії використовується пр лікування дітей з нескладними формами гострого апендициту, а також з різними варіантами апендикулярного перитоніту. При цьому спеціального відбору пацієнтів не проводиться. Лапароскопічна операція виконується в усіх спостереженнях при наявності спеціаліста, який володіє цією методикою. При лапароскопічній апендектомії вдається зменшити число інфекційних раневих ускладнень, особливо у осіб з цукровим діабетом та ожирінням. Лапароскопічні операції мають перевагу у випадках тазового, під печінкового та медіального розташування відростку, оскільки у відмінності від операції з доступу в підвздошну область розташування відростка не ускладнює операції.

У випадку, коли гострий апендицит ускладнено перитонітом, вибір правильного способу операції являється найбільш відповідальним. При відсутності перфорації відростку коли ступінь бактеріальної контамінації черева незначна, навіть при розповсюджених формах перитоніту лапароскопічний спосіб дозволяє провести надійну санацію черевної порожнини, і має очевидну перевагу перед серединою лапаротомією, у тому числі за рахунок зниження числа та важкості післяопераційних раневих ускладнень. Однак при перфорації червоподібного відростка. при якому ми маємо високе бактеріальне обсіменіння черева, використання лапароскопічного методу операції у більшості випадках нераціонально із за неможливості адекватної санації черевної порожнини.

Гостра спайкова кишкова непрохідність. Практично в усіх спостереженнях гострої спайкової кишкової непрохідності у останні роки були показання до лапароскопічного оперативного втручання. Протипоказанням до лапароскопії, по даним попередніх проведених відкритих операцій та неінвазивних методів дослідження, є наявність тотального спайкового процесу у черевні порожнині.

Кишкова інвагінація. Показанням до лапароскопії являлися практично усі випадки кишкової інвагінації, коли неодноразові спроби консервативного аеростатичного розправлення інвагінату не закінчилися успіхом. Вік дітей складає від 1 міс. до 12 років, при цьому більше 90% хворих це діти першого року життя.

Травми органів черевної порожнини. Лапароскопія при травмі органів черевної порожнини виконується при: підозрі на травму паренхіматозного органу (селезінки, печінки, нирок, підшлункової залози) із ознаками внутрічеревної або позачеревної кровотечі, розвитком післяопераційного перитоніту та ін., однак при відсутності безумовних показань до екстреної лапаротомії по життєвим показникам; підозрою на травму полого органу (шлунок, 12-пала кишка, тонка та товста кишка); підозрою на проникове поранення черевної порожнини.

Гострі гінекологічні захворювання. Гострі гінекологічні захворювання діагностуються у віці від 3 міс. до 15 років. Найбільш часто зустрічаються запальні зміни придатків матки та черевини малого тазу (в тому числі так звані «криптогені пельвіоперитоніти»), менше – ускладнення, пов’язані з наявністю кісти та пухлин яєчників та маточних труб, пограничні з захворюванням клінічні ситуації, пов’язані з течією менструального циклу (апоплексія при овуляції, рефлюкс менструальної крові).

Захворювання дивертикула Меккеля. Лапароскопія у теперішній час виконується в усіх випадках, коли є підозра на патологічні зміни дивертикул Меккеля. В цю групу входять пацієнти, у яких запальні зміни в дивертикулі були виявлені у ході діагностичного лапароскопічного обстеження.