Тема 1.2. Класифікація податків

Розгляд цієї теми доцільно почати з класифікації податків за різними ознаками. Найважливішими групами податків, слід вважати наступні:

1. за формою оподаткування - прямі та непрямі податки;

2. за органом, який запроваджує податки - загальнодержавні та місцеві податки;

3. за суб'єктом оподаткування - податки з фізичних осіб, податки з юридичних осіб та змішані податки;

4. за рівнем бюджету, до якого надходять податки - закріплені та регулюючі;

5. за економічним змістом об'єкта оподаткування - податки на доходи, податки на майно, податки на споживання, рентні та ресурсні платежі;

6. за цільовим призначенням - цільові податки (платежі) та по­ датки, що не мають цільового спрямування;

7. за регулярністю стягнення - систематичні та разові;

8. за ставками - податки, що стягуються за базовими, підвищеними, зниженими ставками, а, також, пропорційні, прогресивні та регресивні податки.

9. за способом стягнення - розкладні та окладні податки.

У свою чергу, прямі податки поділяються на особисті та реальні.

Особисті податки встановлюються персонально для певного платника. До особистих податків відносяться прибутковий податок з громадян, податок на прибуток, податки на спадщину та дарування. При визначенні особистих податків первинними виступає платник податку.

Реальні податки пов'язані з оподаткуванням майна за зов­нішніми ознаками, причому первинне місце займає об'єкт опо­даткування.

Непрямі податки також розрізняють залежно від характеру торговельної діяльності:

 у сфері внутрішньої торгівлі функціонують акцизи та фіскальна монополія;

 зовнішня торгівля пов'язана з встановлення мита на експорт та імпорт.

Акцизи являють собою податки, що встановлюються у вигляді надбавки до ціни товару. Розрізняють специфічні та універсальні акцизи. Перші використовуються для окремих товарних груп, переважно для високорентабельних товарів. Універсальні акцизи призначаються до всього обсягу реалізованої продукції. Податок на додану вартість є прикладом універсального акцизу.

Фіскальна монополія полягає в тому, що держава встановлює таку ціну, яка забезпечує їй певні надходження. Цей вид непрямих податків виражає прибуток держави від реалізації монополізованих товарів. Фіскальна монополія може бути частковою та повною. Об'єктом фіскальної монополії є переважно товари масового споживання: сіль, сірники, горілчані напої, тютюн.

Література: 23,24, 43, 60, 68

Тема 1.3. Податкова система та податкова політика України

Важливим моментом при вивченні даної теми є засвоєння студентами таких понять як податкова система та податкова політика.

Податкова система являє собою сукупність встановлених в державі податків, платежів і обов'язкових зборів, а також принципів та методів оподаткування; контроль за дотриманням податкового законодавства, організація податкової служби.

Виділяють наступні методи побудови податкової системи:

1. Науково обґрунтований.

2. Експериментальний.

3. Використання зарубіжного досвіду.

Використовують два типи систем оподаткування доходів: глобальну та шедулярну.

Глобальна система характеризується оподаткуванням су­купного доходу незалежно від джерел надходження.

За шедулярною системою доходи поділяються на окремі шедули (групи), залежно від джерел надходження і оподаткування за окремими ставками.

Базовими принципами побудови податкової системи, розробленими А.Смітом є:

 Стабільність

• Економічна ефективність

• Встановлення податкової квоти

• Справедливість

• Гнучкість

• Системний підхід

Податкова політика являє собою діяльність держави у сфері встановлення, справляння і контролю за надходженням податків.

Оптимальним у побудові податкової політики є поєднання двох її принципів: платоспроможності та отримання благ.

Література: 20,35, 36, 43, 50, 55, 56, 58, 59-60, 63, 64, 66, 68