2. Методичні рекомендації до вивчення тем розділ і. Теоретичні основи оподаткування

Базові поняття: податок, обов'язкові відрахування, платежі, ознаки податку, фіскальна функція, розподільча функція, стиму­лююча функція, контрольна функція, податки з юридичних осіб, податки з фізичних осіб, змішані податки, прямі податки, прямі реальні податки, прямі особисті податки, непрямі податки, фіскальна монополія, акцизи, мито, митні збори, загальнодержавні податки, місцеві податки, пропорційні податки, відрахування до державних цільових фондів, разові податки, систематичні податки, податкова система, принципи оподаткування, глобальна система оподаткування, елементи податку, суб'єкт податку, одиниця оподаткування, джерело сплати податку, податкова ставка, податкова квота, податкові пільги, базова податкова ставка, понижена ставка, підвищена ставка, абсолютна податкова ставка, відносна податкова ставка, прогресивна податкова ставка, пропорційна податкова ставка, регресивна податкова ставка, кадастровий спосіб сплати податків, деклараційний спосіб сплати податку, авансові платежі, крива Лаффера, податкова політика, принцип одержаних благ, податкова знижка, ухилення від податків, перекладання податків, легальні методи ухилення від податків, нелегальні методи ухилення від податків, метод "кількох капканів", подвійне оподаткування, повторне оподаткування, податкова конвенція.

Тема 1.1. Сутність та функції податків

Під час розгляду цієї теми студентам треба провести періодизацію процесу виникнення та становлення податків як особливої форми економічних відносин з приводу перерозподілу матеріальних благ суспільства на користь держави. Так, можна виділити наступні періоди:

1.Етап протоподаткових відносин - первіснообщинний лад. Особли­вість цього етапу полягає в зародженні податкових відносин у формі добровільних пожертв членів суспільства на релігійні потреби або на потреби вождів племен. Також своєрідною формою оподаткування може розглядатись військова здобич та контри­буційні виплати (данина).

2. Етап виникнення власне податкових відносин пов'язаний з рабовласницькими суспільствами. Виникнення держави як особливого інструменту регулювання суспільних відносин та захисту права приватної власності стало безпосередньою причиною існування податків. Основним формами оподаткування цього періоду стають подушний, поземельний податки та мито як специфічна форма оподаткування торговельної діяльності.

3. Етап розвитку податків відбувався в умовах феодального способу господарювання, який в свою чергу поділяється на періоди раннього та пізнього середньовіччя. Особливість раннього се­редньовіччя полягає в натуральному характері податків. Основними носіями податків виступали селяни (як вільні, так і закріпачені), що пов'язано з особливостями земельних відносин. Реципієнтами виступали місцеві феодали. Для пізнього середньовіччя ха­рактерним стають процеси централізації державної влади в руках монархів, що викликало відповідну концентрацію державних фінансів в руках центральної влади і розширення кола платників податків за рахунок духовенства, дрібних та великих феодалів, міського населення.

4. У буржуазних суспільствах, які прийшли на зміну абсолютним монархіям, відбувалось остаточне формування сучасної системи оподаткування. Оскільки провідною верствою в цей період стає буржуазія. Нею встановлюються нові принципи оподаткування (справедливість, рівномірність та дешевизна податків, запро­вадження податків виключно парламентськими законами тощо). Виникають такі сучасні форми оподаткування як прибуткове опо­даткування, остаточно формується підсистема непрямого оподатку­вання - специфічних та універсальних акцизів. Суттєвою особли­вістю слід вважати запровадження системи обов'язкового со­ціального страхування та превалювання регулюючої функції оподаткування над фіскальною.

Вивчаючи дану тему, студенти мають засвоїти сутність податків, яка полягає в обов'язковому перерозподілі національного доходу з метою формування державних фінансових фондів. Специ­фічними рисами податків є їх історичний характер, фіскальність, обов'язковість, відсутність еквівалентності та цільового спрямування.

Важливою частиною теоретичного опрацювання цієї теми є засвоєння студентом основ податкової термінології. Так, до основних термінів оподаткування відносяться:

 податок (збір, внесок до державного цільового фонду). В Україні це обов'язковий платіж до бюджетів різних рівнів або до державних цільових фондів, що здійснюється в порядку та на умовах, визначених законодавством України щодо оподаткування;

 суб'єкт оподаткування - особа, на яку покладено обов'язок сплатити податок; при цьому суб'єкт оподаткування виконує функцію носія податку, якщо цей платіж здійснюється за рахунок власних коштів суб'єкта; у випадку, коли суб'єкт задовольняє податкове зобов'язання за рахунок коштів інших осіб, вважаємо, що він виступає податковим агентом;

 об'єкт оподаткування - юридичне обумовлений факт або подія, після настання яких у суб'єкта виникає обов'язок сплатити податок; з економічної точки зору об'єктом оподаткування можуть виступати дохід, прибуток, майно, грошовий капітал (тобто, різні форми капіталів осіб) або розмір споживання;

 предмет оподаткування — фізична, якісна характеристика об'єкта, яка виступає еквівалентом об'єкта з метою оподаткування;

 одиниця оподаткування (масштаб оподаткування) - одиниця виміру об'єкта з метою оподаткування; необхідний елемент, оскільки податкові ставки встановлюються відносно одиниці оподаткування;

 база оподаткування — величина об'єкта оподаткування в одини­цях оподаткування;

 ставка податку - розмір податку на одиницю оподаткування, що встановлюється в натуральних показниках (тверді ставки) або в відносних величинах (процентні ставки);

 податковий оклад — остаточна сума податку, що підлягає сплаті до бюджету. В більшості податків визначається як добуток бази оподаткування на ставку оподаткування;

• джерело сплати податку - фінансовий фонд суб'єкта опо­даткування, за рахунок якого відбувається сплата податку. Як правило, джерелом можуть виступати прибуток (розподілений або нерозподілений), валовий дохід, чистий дохід фізичної особи тощо. У вітчизняній фінансово-облікової практиці джерелом сплати податку вважають прибуток або собівартість (валові витрати виробництва та обігу). Зауважимо, що це не зовсім коректно з точки зору теорії, але цілком логічно з точки зору практики.

Розрізняють такі функції фінансів:

1. Фіскальна - основне призначення полягає в мобілізації та накопиченні коштів у державних фондах.

2. Розподільча (інша назва - соціальна) - одним з призначень по­датків є розподіл суспільних доходів з боку більш платоспро­можних верств населення та суб'єктів господарювання на користь малозабезпечених, за рахунок виробничих галузей національної економіки на користь суб'єктів невиробничої сфери тощо. Завдяки цій функції підтримується соціальна рівновага та забезпечується відносна рівномірність доходів різних верств громадян.

3. Регулююча функція - податки як інструмент примусового вилучення частини доходів суспільства здатні суттєво впливати на стан національної економіки.

4. Контрольна функція - функція, що полягає в контролі за допо­могою податків за джерелами та обсягами доходів суспільства та напрямками їх використання.

Література:21-23, 43, 57, 60,63, 65