Тема 2.9. Внески та обов'язкові платежі до державних цільових фондів

Платежі, які вивчаються студентами з цієї теми, відносяться до цільових платежів, що призначені для формування державних цільових фондів соціального спрямування. До таких фондів належать: Пенсійний фонд України, Фонд соціального страхування, Фонд соціального страхування на випадок безробіття (Фонд зайнятості України).

Студентам слід звернути увагу на те, що здебільшого сплата цих платежів пов'язана з формуванням фонду оплати праці суб'єктами господарювання. Але щодо внесків до Пенсійного фонду зазначимо, що існує певний перелік операцій, які виступають додатковим об'єктом оподаткування цими внесками - наприклад, придбання іноземної валюти, придбання нерухомого майна тощо.

При обчисленні внесків до фондів, що пов'язані з ФОП та заробітною платою необхідно зважати на певні особливості. Розрізняють нарахування на фонд оплати праці та відрахування від заробітної плати працівників. Ставки нарахувань на фонд оплати праці складають: 32% до Пенсійного фонду України; 5,0% - на соціальне страхування, в т.ч. 2,9% - до Фонду соціального страхування та 2,1% - до Фонду соціального страхування на випадок безробіття. При цьому сума нарахувань не впливає безпосередньо на величину заробітної плати окремих фізичних осіб і сплачується за рахунок коштів суб'єктів господарювання, збільшуючи тим самим валові витрати виробництва та обігу. Відрахування із заробітної плати є додатковими внесками до фондів і їхні ставки становлять: до Пенсійного фонду України - 1 % для доходу (або його частини), що не перевищує 150 грн, 2% для доходу (тієї його частини), що перевищує 150 грн; до Фонду соціального страхування на випадок безробіття -0,5%.

Також суттєвим є те, що у випадку, коли величина сукупного оподатковуваного доходу у розрахунку на кожного працюючого перевищує 2200 грн, сума такого перевищення не підлягає опо­даткуванню зазначеними зборами. Тобто, ані нарахування на частину ФОП, ані відрахування з частини заробітної плати, які перевищують щодо конкретного працівника 2200 грн, не проводяться.

Література: 22, 24, 43, 44, 46, 51, 60, 61

Тема 2.10. Рентні та ресурсні платежі

На сьогодні в Україні сформовано розвинену систему ресурсних платежів. Платежі за спеціальне користування природними ресурсами є формою реалізації економіко-правових відносин між власником цих ресурсів в особі держави та природокористувачами.

Нормативне забезпечення справляння платежів за ресурси ха­рактеризується трирівневою структурою нормативно-правових актів: законами України, постановами Кабінету Міністрів України, інструкціями міністерств і відомств.

До ресурсних платежів відносяться наступні:

• збір за спеціальне використання водних ресурсів та за корис­тування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту;

• збір за спеціальне використання лісових ресурсів;

• плата за користування надрами для видобування корисних копалин та користування надрами в цілях, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин;

• плата за спеціальне використання рибних та інших водних живих ресурсів;

• плата за спеціальне використання диких тварин.

Крім того справляється збір за забруднення навколишнього природного середовища та збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, які тісно пов'язані з ресурсними платежами.

Характерною особливістю справляння платежів за ресурси є те, що використання їх регулюється відповідними кодексами: Водним, Лісовим та кодексом про Надра, а також Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища", яким встановлено принципи платності використання природних ресурсів для госпо­дарської діяльності.

Для визначення сум до сплати по ресурсах враховуються обсяги використаних та добутих ресурсів, нормативи плати за них, що мають динамічний характер, враховують соціально-економічне становище, захищають інтереси держави, спрямовані на раціональне вико­ристання, та відтворення природних ресурсів і встановлені відпо­відними міністерствами і відомствами ліміти або квоти на вико­ристання природних ресурсів.

При обчисленні ресурсних платежів може бути використано узагальнену форму, придатну для обчислення кожного з ресурсних платежів із притаманним йому особливостями. Ця формула скла­дається з двох доданків, перший з яких відображатиме суму платежу за використання природного ресурсу в межах мінімуму і відно­ситиметься на валові витрати виробництва, а другий — суму платежу за використання природного ресурсу понад ліміт і справлятиметься за рахунок прибутку.

Зазначена формула є такою:

S = ΣVlim_i x N_i x K_i x M_i x ΣVn/lim_i x N_i x K_i

де S - загальна сума ресурсного платежу;

Vlim_i - обсяги використання і-го природного ресурсу в межах ліміту;

N_i - норматив платежу, встановлений для і-го природного ресурсу;

K_i - сумарний коефіцієнт, що застосовується при використанні i-­го природного ресурсу;

М - коефіцієнт кратності за понадлімітне вик9ристання природних ресурсів, який набуває значення для збору за спеціальне використання: 2 - для плати за користування, 1-для збору за геологорозвідувальні роботи, оскільки на обчислення цього збору за понадлімітне використання природних ресурсів не вимагає.

Зверніть увагу та те, що граничні терміни звітності і сплати вказаних платежів синхронізовані з квартальним базовими податковим (звітним) періодом.

Рентні платежі за нафту і газ, що видобуваються в Україні, введено з 1995 року і справляються такі платежі на підставі нормативів, передбачених Законом України "Про Державний бюджет України" на відповідний рік. Економічний зміст рентних платежів полягає в тому, щоб привести у відповідність рівень цін на нафту і газ, що видобувається в Україні, зі світовими цінами.

Законодавством передбачені також інші платежі та збори, як наприклад, збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства, які справляються в розмірі 1% від щомісячної виручки від реалізації алкогольних напоїв та пива суб'єктами підприємницької діяльності. Введено також плату за використання радіочастот та інші. Особливість цих платежів полягає в тому, що вони здебільшого спрямовані на відшкодування втрат від використання певних видів ресурсів та мають виключно цільове призначення.

Література: 21-24, 32, 34, 43, 44, 51, 60, 69