Тема 2.8. Державне мито. Місцеві податки та збори

Під час розгляду теми зверніть увагу на те, що державне мито є платою за вчинення в інтересах юридичних та фізичних осіб певних юридичних дій або видачу певних документів, що мають юридичне значення спеціально уповноваженими на це органами. Таким чином, є всі підстави вважати державне мито платежем податкового характеру, оскільки воно має ознаку відплатності.

Ставки державного мита відрізняються великою дифе­ренціацією та потребують ґрунтовного вивчення студентами. Виді­лимо тільки основні групи та види ставок. Найпоширенішою групою ставок є процентні, що встановлюються до вартісного еквівалента юридичних дій або документів - наприклад, вартості судових позовів, розмірів вартості спадку тощо. Друга група ставок належить до твердих відносних, які встановлюються у певній кількості неопо­датковуваних мінімумів доходів громадян — наприклад, за реєстрацію шлюбу, за видачу паспорта тощо.

Студентам необхідно також ознайомитись з переліком органів, які уповноважені стягувати державне мито та звернути увагу та тих позивачів, які звільняються від сплати державного мита.

При вивченні системи місцевого оподаткування необхідно звернути увагу на те, що запровадження місцевих податків та зборів належить до компетенції місцевих Рад. При цьому запроваджуваний платіж повинен входити до переліку місцевих податків та зборів, визначених статтею 15 Закону України "Про систему оподаткування". Розмір ставок місцевих податків регулюється Декретом Кабінету Міністрів України "Про місцеві податки та збори" і не може встановлюватись місцевими Радами понад встановлений Декретом граничний розмір.

Найпоширенішим місцевим податком є комунальний податок. Цей платіж є обов'язковим для запровадження та виступає своєрідною платою суб'єктів господарювання за створені робочі місця. Розрахунок податку базується на умовній величині фонду оплати праці штатних працівників суб'єкта господарювання — юридичної особи. Гранична ставка податку становить 10 %, а умовна величина ФОП обчислюється як добуток середньооблікової кількості штатних працівників і неоподатковуваного мінімуму доходів гро­мадян.

Подальшого розвитку набуває податок з реклами — спеціальної інформації про юридичних та фізичних осіб чи продукцію (товари, роботи, послуги, цінні папери), яка розповсюджується в будь-якій формі і в будь-який спосіб з метою прямого або опосередкованого одержання прибутку.

Слід зауважити, що готельний збір, котрий запроваджується місцевими органами влади і самоврядування тільки за наявності готелів, кемпінгів, мотелів, гуртожитків для приїжджих та організацій, яким належать приміщення житлового фонду готельного типу.

Також, за наявності спеціально обладнаних або відведених місць, визначених органами місцевого самоврядування, враховується збір за припаркування автотранспорту.

Ринковий збір — це плата за право здійснювати торгівлю сільськогосподарською, промисловою продукцією та іншими това­рами на ринках усіх форм власності, у павільйонах, накритих та відкритих столах, майданчиках, з автомашин, візків, мотоциклів тощо.

Збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг - це плата за оформлення та видачу дозволів на торгівлю та надання послуг у спеціально відведених для цього місцях.

Курортний збір запроваджується на територіях, які, згідно з переліком, визначеним Кабінетом Міністрів України, віднесені до курортних зон.

Впроваджуються й інші місцеві збори, що є обов'язковими в межах відповідних адміністративно-територіальних одиниць і зараховуються до їх бюджетів.

Проектом Податкового кодексу передбачено впровадження місцевого акцизного податку на делікатесні рибні ресурси та особливі породи дерев (бук). Ці місцеві акцизи необхідно опрацьовувати самостійно.

Література: 8,21-24, 26, 33, 39, 43, 44, 51,60