26. Види повторення. Методика організації повторення та перевірка знань учнів. Урок контролю та корекції (тематичної атестації учнів) з історії. Мета, методи, форми та засоби проведення.

Повторення розрізняють поточне, тематичне, відстрочене та узагальнююче

Проблема форм, методів і прийомів перевірки результатів навчання тісно пов’язана з визначенням функцій перевірки та методики їх виявлення. До функцій перевірки результатів навчання належать: контролююча, діагностуюча, навчальна, розвиваюча, виховна, стимулююча функції. За строками проведення перевірки результатів навчання відрізняють таки види перевірки: поточну, відстрочену та ітогову перевірки. За змістом перевірки розрізняють: перевірку знань фактів, понять, зв’язків; перевірку рівня сформованості вмінь; перевірку рівня готовності до вирішення навчальних проблем; перевірку рівня готовності до особистої оцінки історичних подій. Прийоми і методи перевірки залежать від того, яку мету вирішує вчитель в процесі перевірки, результати засвоєння якого компоненту змісту історичної освіти він перевіряє. Так, якщо він перевіряє рівень знань фактичного та теоретичного матеріалу, то він застосовує усні та письмові форми перевірки: опрос (індивідуальний, фронтальний), тестові завдання, хронологічний і понятійний диктанти, контрольне заповнення контурних карт, логічних схем і т. ін. Як що він перевіряє сформованість вмінь, то застосовує перевірку знань про спосіб діяльності ( опрос, написання пам’ятки), перевірку саме вмінь предметних та загальних (виконання практичних завдань в усній і письмовій формі). Коли учитель перевіряє готовність учнів до творчо-пошукової діяльності, то він створює ситуацію вибору. А саме: надає поряд з завданнями репродуктивного характеру, завдання проблемно-пошукові. Як що учень обирає проблемні завдання і робить спробу їх вирішити із застосуванням предметних знань та вмінь, то він має необхідний рівень готовності до творчо-пошукової діяльності. Рівень готовності учнів до особистої оцінки історичних фактів перевіряється за допомогою ціннісно-смислових і оціночних завдань. Проводити їх учитель може в усній і письмовій формі. З введенням 12-бальної системи оцінки знань учнів у програмах з історії були введені уроки тематичної атестації, які є за типом уроками контролю та корекції. На цих уроках вчитель в комплексі застосовує ти прийоми і засоби перевірки результатів навчання історії, про які йшлося. Таким чином, проблема визначення результатів навчання є одною з провідних проблем методики як науки.

27 Урок визначення цінностей та смислів: мета, структура, прийоми та засоби проведення.

Онищук выделяет уроки таких типов: усвоения новых знаний, усвоения умений, применения знаний и умений, обобщения и систематизации, контроля и коррекции, комбинированный урок. Как видим, в этой классификации нет отдельного типа урока, который бы решал воспитательные задачи. Онищук исходит при этом из того, что воспитательные задачи решаются на каждом уроке. Но ведь на каждом уроке решаются и задачи развития, и образования? Мы считаем, что было бы логично выделить в отдельный тип урок, на котором главной была бы воспитательная задача. К классификации уроков, в которой выделяются такие уроки в отдельный тип, относится типология уроков личностно-ориентированного обучения истории в школе (О.Ф. Турянская). В ней отдельно выделен тип уроков, которые в качестве главной решают воспитательную задачу. Он называется «Урок определения ценностей и смыслов». Макроструктура этого урока включает следующие элементы: а) конструирование ситуации вибора (мотивація); б)актуализация необходимых знаний и умений; г) обработка новой информации из противоположных источников (работа с документами, новыми фактами,текстом учебника..); д) конструирование ролевой ситуации с целью актуализации духовних и жизненных ценностей школьников;є) оопределение собственной точки зрения на изучаемое событие и обоснование её фактами ( в форме дебатов или дискуссии, если они возникают); ж) определение достигнутых результатов урока, домашнее задание. Как видно из макроструктуры урока, его основным методом проведения является ценносно-смысловая (оценочная) деятельность учащихся. Главная дидактическая цель- воспитательная. Компонент содержания исторического образования, который усваивается в результате урока – ценностно-смысловой. Основное условие эффективности данного урока – актуализация морально-эстетических отношений школьников. Способом проведения является метод организации ценностно-смысловой деятельности учащихся. В состав этого метода входят следующие приемы: конструирование ситуации выбора, конструирование ролевой ситуации, организация оценочной деятельности учащихся. К средствам организации этой деятельности относятся задания на выбор исторического значения или нравственно-эстетического смысла исторических собьrrиЙ. Основным способом усвоения опыта эмоционально-ценностных отношений есть собственно эмоциональное переживание событий прошлого. Именно эмоциональное переживание есть способом присвоения жизненных ценностей. «Благо осознается, а ценность - переживается». Поэтому задача учителя заключается в том, чтобы так подать исторический материал, чтобы вызвать у школьников адекватные ему чувства и эмоции. Содействовать тому, чтобы ученики осознавали свои переживания, соотносили их с моральными нормами человеческой жизни. С этой целью он должен так подбирать историческую информацию на урок, чтобы её количество было необходимым, но достаточным, для обеспечения эмоционального восприятия школьниками. Конструировать ситуации нравственного выбора, выбора личностного отношения к историческому герою. Так, например, на уроке истории в 6 классе «Мифы Древней Греции» учитель задает вопрос: «Тесей спаситель или убийца?» для того, чтобы обеспечить переживание и осознание всех нравственно-эстетических смыслов, которые заложены в этом мифе

28.Cтруктурно-функціональний та структурно-методичний аналіз історичного матеріалу та їх значення у підготовці учителя до уроку.Структурно-функциональный и структурно-методический аналiз исторического материала, являються основними моментами подготовки учителя к уроку. Так, структурно-функциональный анализ представляет собой логическую обработку исторического материала, в результате которой из него выделяют основные компоненты содержания исторического образования, которые призваны реализовать образовательную, развивающую и воспитательные функции предмета. Опытные учителя выполняют эту операцiю мысленно, тогда как начинающему учителю методисты советуют отражать результаты структурно-функционального анализа в письменном виде (можно в форме таблицы или в форме обычного текста). Структурно-функциональный аналiз позволяет учителю правильно (адекватно образовательно-воспитательным возможностям исторического материала) определить задачи урока. А в соответствии с задачами - его тип .. Когда тип урока определен, учителю легко выстроить его макроструктуру и подобрать KOHKpeтHie приемы и средства про ведения каждого момента урока. Структурноометодический анализ представляет собой логическую обработку исторического материала, в результате которой учитель выделяет структурные элементы в содержании данного урока (информационный, операционный, творчески-поисковый и ценностно-смысловой) и соответствующие им способы деятельности учителя и учащихся (методы, приемы и средства обучения). Благодаря этой логической операции осуществляется выбор микроструктуры урока. Результаты структурно-методического анализа записываются в форме плана конспекта урока.

29. Семінар, практичні заняття, лекція як форми організації навчального процесу .До форм занять учнiв у старших класах належать шкiльнi лекцi'i, семiнари, практичнi заняття, диспути. Конференцi'i, тощо. Особливiсть цих форм поляга€ у тому, що вони моделюють ситуацi'i, наближенi до дорослого життя. Так, на лекцii' вчитель навча€ учнiв вмiнню конспектувати та тезувати усне викладення iнформацii'. 1 хоч iнформацiя на лекцii' надаcrься у готовому виглядi, дiяльнiсть учнiв ускладнюcrься необхiднiстю вести записи у зошитi за розповiддю вчителя. Головним видом навчальноi' дiяльностi учнiв на лекцi'i € пiзнавальна дiяльнiсть. Семінарське заняття головним чином вирiшу€ розливальне завдання. Саме тому головним видом дiяльностi учнiв щодо ceMiHapy € практична (законспектувати) i пошукова (вирiшити проблему). Учитель заздалегiдь гoтy€ учнiв до ceMiHapcbKorO заняття. Haдa€ лiтературу, план, завдання. На заняттi учнi обговорюють питання, висловлюють власнi думки, використовуючи лiтературу, вирiшують проблеми. Практичне заняття спрямовано на те, щоб формувати предметнi i загальнi вмiння учнiв. Учитель гoтy€ до практичного заняття засоби навчання (тексти iсторичних та державних докумеитiв, iсторичнi мапи, атласи, KOHтypHi карти, навчальнi тексти .. ) i розробля€ до них систему дидактичних завдань. Учнi на практичному заняттi виконують цi завдання, використовуючи рiзнi засоби навчання. Таким чином ми бачимо, що у старших класах форми занять вiдрiзняються мiж собою метою, видом навчальноi' дiяльностi учнiв, засобами i формами