- •1.Предмет та задачі курсу методики викладання історії. Методика викладання історії як наука, її взаємозв’язок з іншими науками.
- •2.Цілі історичної освіти. Їх класифікація. Технологія їх визначення.
- •3. (7) Особливості цілей історичної освіти у залежності від змісту шкільних курсів: всесвітньої історії та історі України.
- •4. (4) Розкрийте поняття „зміст шкільної історичної освіти”. Надайте стислу характеристику кожному його компоненту.
- •6.Історичні поняття та їх види. Прийоми формування знань історичних понять на уроках історії.
- •7.Історичні зв’язки та їх види. Прийоми формування знань історичних зв’язків на уроках історії.
- •10.Досвід емоційно-ціннісних відносин як компонент змісту історичної освіти. Задачі та засоби його передачі у вивченні історії.
- •15. Надати порівняльну характеристику методу організації пізнавальної діяльності та методу організації практичної діяльності учнів на уроках історії.
- •16.Метод організації творчо-пошукової діяльності учнів на уроках історії. Засоби організації.
- •20.Вивчення історії за допомогою текстів. Різні види текстів та методика їх використання на уроках.
- •23. Урок засвоєння нових знань та урок засвоєння нових вмінь - зробіть порівняльний аналіз..
- •24.Нетрадиційний урок як урок застосування знань та вмінь учнів. Урок узагальнення та систематизація знань та вмінь учнів. Задачі, структура, методи та прийоми проведення.
- •25. Проблемність у навчанні. Вчені-методисти о проблемном навчанні. Урок творчості, або проблемний урок: мета, засоби, макроструктура.
- •26. Види повторення. Методика організації повторення та перевірка знань учнів. Урок контролю та корекції (тематичної атестації учнів) з історії. Мета, методи, форми та засоби проведення.
- •27 Урок визначення цінностей та смислів: мета, структура, прийоми та засоби проведення.
- •30. Технологія підготовки вчителя до уроку. Етапи та засоби.
25. Проблемність у навчанні. Вчені-методисти о проблемном навчанні. Урок творчості, або проблемний урок: мета, засоби, макроструктура.
. В 70 –ті роки 20 ст. у радянській педагогіці та методиці було визначено проблемний тип навчання.Він широко відомий у радянській і сучасній педагогіці , дидактиці , методиці під назвою проблемного методу навчання . Розроблявся він вченими як на дидактичному рівні (М . Данілов , Б . Єсіпов , Д . Ельконін , М . Махмутов , А . Матюшкін , І . Лернер , М . Скаткін ) , так і на методичному ( Н . Дайрі , П . Гора , Ф . Горелік , І . Лернер ). Деякі вчені визнавали його як окремий тип навчання ( М . Махмутов) , інші виділяли проблемне навчання у систему певних методів. (І. Лернер , М . Скаткін ). Виходячи з того , що в філософській літературі метод визначається як система окремих прийомів , методистами доведено , що проблемне викладення , евристична бесіда і організація навчального дослідження ( самостійного висування і вирішування проблеми) є саме прийомами методу організації творчо-пошукової діяльності учнів , бо всі вони спрямовані на досягнення єдиної розвиваючої мети, виконання спільної розвиваючої функції, забезпечення засвоєння єдиного змістовного компоненту історичної освіти (досвід творчості і пошуку), мають однакові засоби організації (систему проблемних питань , завдань , задач) і спільні для всіх них результати Учитель організовує, а учні виконують творчо-пошукову діяльність за такими прийомами: 1. Проблемне викладення2. Евристична бесіда. 3. Навчальне дослідження. Всі вони мають спільний алгоритм дії: учитель конструює проблемну ситуацію і пред’являє учням (або самі учні визначають) ту чи іншу проблему для самостійного дослідження. Учні висувають гіпотезу і виконують (самостійно чи ні) всі етапи творчо-пошукової діяльності ( застосовують механізми мислення).
За психологічною теорією діяльності визначено, що продуктивне мислення починається саме з проблемної ситуації, з проблеми. Тому, який прийом взаємодії обере учитель з наданих вище трьох, не має для визначення методу принципового значення. Головним при цьому залишається те, що організовується діяльність учнів саме творчо-пошукового характеру, тобто діяльність яка протікає в умовах проблемної ситуації і забезпечує надбання учнями досвіду вирішення проблем, тобто засвоєння творчо-пошукового компоненту змісту освіти., Поэтому уроки такого типа назіваются «проблемный урок». Особенностью этих уроков является то, что основу их макроструктуры всегда составляют этапы творчески-поисковой деятельности. Этапы такого урока состоят из следующих действий: а) конструирование проблемной ситуации (мотивация), формулировка и осознание проблемы; б) выдвижение гипотизы, поиск путей её решения; в) поиск фактов, аргументов в подтверждение данной гипотезы; г) вывод по решению данной проблемы; д) рефлексия или проверка решения. Главным результатом урока является активное участие всех школьников в поиске путей решения проблемы. а не просто само ее решение отдельным учеником. Наличие проблемной ситуации и активная творчески – поисковая деятельность школьников – главные признаки уроков этого типа. Именно эти уроки позволяют решить развивающую задачу обучения и реализовать его развивающую функцию.
