7. Міжнародний валютний ринок: суть та функціональне призначення.

З інституційного погляду, валютний ринок —- сукупність установ і організацій (банків, валютних бірж, інших фінансових інститутів), що забезпечують функціонування ринкових валютних механізмів. Відповідно можна виокремити чотири групи суб'єктів валютного ринку:

— державні установи, основне місце серед яких займають центральні банки (а також казначейства окремих країн);

— юридичні та фізичні особи, що працюють у різноманітних сферах зовнішньоекономічної діяльності;

— банківські установи (банки-дилери), які забезпечують валютне обслуговування зовнішніх зв'язків і, особливо, великі транснаціональні банки, які мають розгалужену мережу філіалів;

— валютні біржі та валютні відділи товарних і фондових бірж. Міжнародні валютні ринки — міжнародна мережа офіційних центрів, де

відбувається купівля-продаж іноземних валют. Міжнародні валютні ринки забезпечують своєчасність здійснення міжнародних платежів і розрахунків, страхування валютно-кредитних ризиків, диверсифікацію валютних резервів. Разом з тим значні коливання курсових співвідношень роблять міжнародний валютний ринок важливим місцем проведення спекулятивних операцій. Отже, функціональне призначення міжнародного валютного ринку полягає:

— у здійсненні міжнародних розрахунків;

— регулюванні валютних курсів;

— диверсифікації валютних резервів;

— хеджуванні валютних ризиків;

— отриманні учасниками валютного ринку прибутку у вигляді різниці курсів валют;

— узгодженні валютної політики в межах світового господарства.

За масштабами операцій валютний ринок багаторазово перевищує інші компоненти міжнародного фінансового ринку (за даними Банку міжнародних розрахунків, який проводить моніторинг діяльності на валютному ринку, обсяг щоденних операцій тут у середньому сягає 1,6 трлн дол. США і щорічно зростає на 10 %). Хоча на валютному ринку відбувається купівля-продаж усіх видів валют, за кількістю провідне місце належить операціям з доларом. Трансакції на валютному ринку можуть здійснюватися як партнерами всередині однієї країни, так і партнерами, що перебувають у різних країнах. Основна частина міжнародних валютних операцій припадає всього на три світові фінансові центри — Лондон, Нью-Йорк, Токіо. Торгівля валютою опосередковується головним чином найбільшими банківськими установами, що працюють у провідних фінансових центрах (окрім Лондона, Нью-Йорка, Токіо, у Франкфурт-на-Майні, Сінгапурі, Гонконгу). У світових фінансових центрах 3/4 обсягу торгівлі валютою проводять 10—11 % банківських інституцій, що діють у різних секторах валютного ринку.

Організаційно валютні ринки є позабіржовими, вони цілодобово функціонують у всіх країнах світу. Фізична дія міжнародного валютного ринку тісно пов'язана з часовими поясами. Міжнародний валютний ринок — глобальна телекомунікаційно-комп'ютерна мережа, що з'єднує банки та брокерські компанії рівних країн і через яку здійснюються операції купівлі-продажу іноземних валют та відбувається поступове пересування ділової активності зі Сходу на Захід. З одного боку, це означає неможливість здійснення операцій одночасно в усіх часових поясах, проте, з іншого — не дає змогу припинити функціонування валютних ринків ні на хвилину. З початком доби на Сході свою роботу починає валютний ринок Нової Зеландії. Рухаючись у західному напрямку і минаючи часові зони, до торгів на світовому валютному ринку долучаються ринки Сіднея, Токіо, Гонконгу, Сінгапуру, Пекіна, за ними ринки країн СНД, далі — ринки країн Східної та Західної Європи, і закінчується торговий день у Нью-Йорку та Лос-Анджелесі. Саме на цій основі відбувається швидкісна передача інформації про курси валют, попит та пропозицію, стан банків, новини в економіці та політиці, що забезпечує миттєві трансакції.