78. Світове господарство: сутність, етапи формування, структура, тенденції розвитку

Світове господарство - це сукупність національних господарств, які беруть участь у міжнародному поділі праці і пов’язані між собою системою міжнародних економічних відносин [1, с. 282].

Світове господарство як цілісна система склалося близько ста років тому на рубежі ХІХ-ХХ ст.

Основою його поступового формування став світовий ринок.

Основними етапами у розвитку світового господарства є:

- виникнення міжнародних монополій;

- територіальний поділ світу;

- виникнення соціалістичної системи;

- після другої світової війни почався процес якісної зміни системи світового господарства. Він в основному завершився у 1960-х роках, коли пішла в минуле колоніальна система і на світовій арені з’явилися молоді незалежні держави;

- три останніх десятиріччя ХХ ст. вважаються початком нового періоду в розвитку світового господарства. Воно все більше набуває ознак цілісності. Цей процес проявляє себе у функціонуванні прямих зв’язків між підприємствами, об’єднаннями, у поглибленні процесів спеціалізації та кооперування виробництва, створенні міжнародних господарських організацій, товариств, спільних підприємств тощо;

- період – кінець ХХ – початок ХХІ ст. характеризується насамперед тим, що світове господарство, зберігаючи багато протиріч і різнопланових тенденцій, є ціліснішим, інтегрованішим і динамічнішим, ніж у середині ХХ ст.

Світове господарство розвивається під впливом різноманітних чинників, які надають йому високого динамізму та нових якос­тей, основними серед яких є:

- розвиток НТП і перетворення інформаційних технологій на найважливіший чинник світової економіки;

- зростаюча взаємозалежність національних господарств, за­гальна лібералізація зовнішньоекономічних зв'язків;

- поглиблений розвиток МПП: міжнародної спеціалізації і кооперування виробництва;

- інтенсифікація міжнародного руху факторів виробництва: робочої сили, капіталів, технології, інформації, засобів виробництва;

- загострення енергетичної і продовольчої проблем;

- формування самостійної фінансової системи, безпосередньо не пов'язаної з обслуговуванням руху товарів та ін.

Внаслідок дії цих чинників утверджується тенденція до зрос­тання взаємозалежності, інтеграції країн, інтернаціоналізації процесів виробництва та інших складових господарського життя світової економіки.

У загальному вигляді світове господарство включає дві складові: національні господарства та міжнародні економічні зв’язки між країнами-партнерами. Міжнародні економічні відносини (зв’язки) є похідними від національних відносин, але їх розвиток генерує зростання національних економік.

Суб’єктами світового господарства є:

- на мікроекономічному рівні: юридичні (фірми) та фізичні особи, які здійснюють зовнішньоекономічні операції, пов’язані з рухом товарів, факторів виробництва тощо;

- на макроекономічному рівні: країни, їх регіональні й муніципальні суб’єкти, інтеграційні об’єднання країн, світове господарство загалом в умовах глобалізації фінансових ринків;

- на маркоекономічному та глобальному рівнях: транснаціональні корпорації і транснаціональні банки;

- на наднаціональному рівні: міжнародні організації та наднаціональні інститути [2].

Світове господарство динамічно розвивається. Серед тенденцій, які визначають його сучасний стан, перспективи розвитку, наступні:

- розширення сфери дії принципів ринкової економіки;

- включення у сферу всесвітніх господарських зв’язків абсолютної більшості країн планети та посилення у розвитку кожної з них зовнішнього фактора;

- координація дій суб’єктів світового господарства з метою формування єдиної економічної стратегії з урахуванням інтересів країн світового співтовариства;

- формування нової системи міжнародного поділу праці, характерною ознакою якої є перетворення групи економічно розвинених країн на центр науково-технічного прогресу, творців передових технологій, інновацій тощо;

- формування регіональних союзів груп країн світу [3].

Примітки

1. Бєляєв О. О., Бебело А. С. Політична економія: Навч. посібник. – К. : КНЕУ, 2001. – 328 с.

У підручниках, навчальних посібниках знаходимо й такі визначення (Зазимко А. З. Політична економія: Структурно-логічний навч. посіб. – К. : КНЕУ, 2005. – С. 330):

- “Світове господарство – це система міжнародного поділу праці та економічних відносин національних господарств. Поєднує в одне ціле всі міжнародні торговельно-економічні, фінансові та науково-технічні зв’язки”.

- “Світове господарство – це складна система національних господарств окремих країн та їхніх угруповань, що взаємозв’язані міжнародними відносинами (МЕВ) на основі міжнародного поділу праці; система, яка складається з національно-економічних підсистем”.

2. У 2001 р. в світі налічувалося до 230 держав, відокремлених між собою приблизно 260 сухопутними кордонами. В обігу налічується понад 300 найменувань грошей.Нації і народності розмовляють більше ніж 2800 мовами.

Більша частина з них існує в умовах докапіталістичних формацій, поєднуючи різні способи виробництва (Білецька Л. В., Білецький О. В., Савич В. І. Економічна теорія: Політекономія. Мікроекономіка. Макроекономіка: Навчальний посібник. – К. : Центр навчальної літератури, 2005. – С. 85).

Таблиця