Примітки

1. Відповідно до Закону України “Про зайнятість населення” безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених чинним законодавством доходів і зареєстровані в Державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.

2. Головні теорії безробіття:1) марксистська теорія безробіття (дія економічних законів нагромадження капіталу, зростання його органічної будови, економічного закону народонаселення та ін., нагромадження капіталу в умовах зростання його органічної будови веде до відносного скорочення попиту на робочу силу порівняно з попитом на машини й обладнання – стосовно потреб капіталу в самозростанні Б (безробіття) = f (H); 2)кейнсіанська теорія (зайнятість залежить від сукупної пропозиції, схильності до споживання й обсягу інвестицій, нестачі сукупного попиту на товари завдяки дії “психологічного закону збереження”. Безробіття – це закономірність ринкової капіталістичної економіки, а головна причина - психологічний фактор; 3) сучасні теорії: дія природних демографічних законів і абсолютне перенаселення – мальтузіанська теорія; високий рівень зарплати веде до зростання безробіття і навпаки (ліберальна школа); розвиток НТП, технологій – “технологічні теорії”; конкуренція на ринку праці, порушення рівноваги між попитом і пропозицією на робочу силу – неокласична теорія; циклічні коливання виробництва й безробіття як природний прояв саморегулювання ринку.

74. Господарський механізм: сутність, структура, функції, еволюція

Господарський механізм (механізм господарювання) – органічна складова економічної системи.

Вирішальною методологічною основою дослідження господарського механізму є аналіз системи виробничих відносин, виділення в їх структурі соціально-економічних та організаційно-економічних відносин [1].

У сучасній науковій та навчально-методичній літературі категорія “господарський механізм” трактується неоднозначно [2]. Нерідко господарський механізм зводять лише до сукупності організаційно-економічних відносин. Але за такого підходу залишаються осторонь системи господарювання такі корінні відносини і категорії, як “власність”, “відносини розподілу, взаємного обміну діяльністю”, які в сукупності становлять соціально-економічні відносини і без яких не можна зрозуміти ні природи господарського механізму, ні тенденцій його розвитку. У зв’язку з цим академік Національної академії наук України А. А. Чухно пропонує наступне визначення: “Господарський механізм – це спосіб організації та управління виробництвом з притаманними йому формами, методами і засобами, які реалізують соціально-економічні, організаційно-економічні та науково-технологічні принципи й відносини в інтересах задоволення потреб як кожного господарюючого суб’єкта, так і суспільства в цілому”[3].

Господарський механізм – це функціональна сторона виробничих відносин. Саме вона становить об’єктивну основу господарського механізму, визначає його природу, характер функціонування і розвитку.

У політико-економічній системі до основних функцій господарського механізму належать такі: реалізація відносин пануючого типу власності; поєднання і взаємодії продуктивних сил і виробничих відносин в економічній струк­турі суспільства; узгодження й забезпечення руху економічних інтересів; розв’язання суперечностей; формування “поля” взаємодії між механізмом дії і механізмом використання економі­чних законів. Реалізація цих функцій в економічній практиці відбувається на основі таких основних принципів формування і функціону­вання господарського механізму, як: ефективність, збалансова­ність, системність, соціальна спрямованість[4].

З розвитком суспільного виробництва, зростанням його складності, кількості суб’єктів господарювання, якісними змінами у виробництві трансформуються система економічних (виробничих) відносин і механізм господарювання (господарський механізм).

В епоху вільної конкуренції господарський механізм (механізм функціонування і розвитку економіки) виступає у формі ринкового механізму, коли попит і пропозиція, ринкове ціноутворення і конкуренція у своїй взаємодії забезпечують саморегулювання і зростання економіки. За цих умов вважалося, що будь-яке втручання у природне проходження економічних процесів не лише не потрібне, а навіть шкідливе.

Історичний розвиток привів до переростання ринкової економіки у змішану, де замість однієї індивідуальної приватної власності утверджується плюралізм форм власності. Відповідно до цього господарський механізм переріс у більш складну форму, адекватну змішаній економіці, що характеризується єдністю ринкового механізму і державного регулювання. Ринок і держава стали його суттєвими сторонами, при цьому його удосконалення почало здійснюватися шляхом встановлення об’єктивно зумовленого співвідношення між ринковим механізмом і державним регулюванням.

Структура господарського механізму зумовлена його об’єктивною природою і виробничими відносинами. Як елемент економічної системи господарський меха­нізм включає наступні структурно-функціональні підсистеми (табл.).

Таблиця

Структура господарського механізму [4, c.239]

Підсистеми	Функції
Планування	Прогнозування, довгострокове, середньострокове і поточне планування, директивне й індикативне планування тощо.
Стимулювання	Економічні важелі і стимули економічної діяльності.
Організації	Форми організації й управління виробництвом з відповідною регламентацією прав і обов’язків економічних суб’єктів.

Отже, у функціонуванні та розвитку економічних систем важлива роль належить господарському механізму. В загальній формі він є управляючою та регулюючою підсистемою.

Сучасна економіка – це змішана економіка, де ринкові відносини існують у взаємодії з неринковими, які пов’язані, насамперед з економічною діяльністю держави. Тому і економічна політика, і механізм господарювання мають органічно поєднувати ринкові і неринкові відносини, ринковий механізм та державно-економічне регулювання. Не однобічне зосередження на ринку і ринкових відносинах, а змішана економіка як поєднання ринкових і неринкових відносин, ринкового механізму і державного регулювання є методологічною основою розроблення науково обгрунтованої економічної політики, формування господарського механізму.