Примітки

1. Матеріальні активи, серед яких окремо виділяють: 1) основні фонди (основний капітал): машини, устаткування, будівлі і споруди виробничого призначення; 2) житлове будівництво: будинки для проживання в них, а також бу­динки, що придбані або збудовані домовласниками для наступної здачі в оренду; 3) товарно-матеріальні запаси - товари, що відкладаються фірмами для зберігання або як страховий запас, у тому числі сировина, матеріали, незавершене виробництво та кінцеві продукти.

Нематеріальні активи: 1) об’єкти інтелектуальної власності (патенти, ліцензії, “ноу-хау”, програмне забезпечення); 2) права використання землі та інших природних ресурсів; 3) майнові права; витрати на підвищення кваліфікації працівників та службовців тощо.

2. Реноваційні (амортизаційні) інвестиції - вкладення, пов’язані із заміною морально та фізично зношеного основного капіталу (просте відтворення); чисті інвестиції - витрати, що забезпечують збільшення обсягів наявного капіталу. Вони дорівнюють різниці між валовими та реноваційними інвестиціями.

3. Виробнича (галузева) структура інвестицій характеризує їх спря­мування у різні галузі національної економіки і, відповідно, її майбутню структуру. Технологічна - відображає співвідношення ви­трат на будівельно-монтажні роботи (пасивна частина інвестицій) та на придбання устаткування, машин, інструментів (активна частина). Відтворювальна - є відношенням між капіта­ловкладеннями у нове будівництво та технічне переозброєння і реконстру­кцією наявних підприємств. Територіальна структура інвестицій відображає співвідношення між обсягами інвестування в різні регіони країни.

72. Зайнятість населення: форми, структура

Людина є не тільки головною продуктивною силою, але й метою виробництва. Її існування і відтворення залежать від можливості отримання трудових доходів – від зайнятості в народному господарстві.

Зайнятість населення є важливим показником рівня розвитку формації, цивілізації – соціального прогресу суспільства.

Визначення поняття “зайнятість”[1]:

- зайнятість як економічна категорія є сукупністю економічних, правових, соціальних та інших відносин, пов’язаних із забезпеченням працездатного населення робочими місцями та його участю в суспільно корисній праці, яка приносить дохід;

- зайнятість – це забезпечення робочими місцями як самостійно, так і за допомогою приватних роботодавців та держави; ступінь участі працездатного населення в суспільній праці.

Зайнятість, праця є джерелом, умовою існування людини й суспільства, матеріальною основою відтворення робочої сили і трудових ресурсів завдяки отриманому продукту, доходу. Зайнятість - основа певного життєвого рівня, певної якості життя, єдина можливість самовиразу особистості людини у праці, діяльності, можливість реалізації своїх здібностей, людського “капіталу” на користь собі та суспільству.

Таблиця

Види зайнятості

Види зайнятості	Зміст
Стандартна зайнятість	Робота в певного підприємця. Робота в постійному виробничому приміщенні Роботодавця. Стандартне трудове навантаження протягом певного періоду (тиждень, місяць, рік). Укладення трудового договору.
Нетипові форми зайнятості (порушення умов стандартної)	Праця на дому. Часткова, тимчасова зайнятість. Випадкова праця за наймом. Праця домогосподарок. “Поділ праці”, “робочого часу”.

З розвитком ринкової економіки нетипові форми зайнятості витісняють стандартну зайнятість. Якщо колись вони були добровільними, то нині стали вимушеними через загострення проблем зайнятості у світовій економіці в умовах НТР.

Усього нетиповими формами зайнятості охоплено від 15 до 35% економічно активного населення розвинутих країн. Ці форми класифікуються у 3 групи:

- І - робота на себе або створення власної справи (10-30%);

- ІІ - зайнятість у тіньовій економіці (5-35%);

- ІІІ - нетипові форми трудових контрактів (скорочена зайнятість).

Зайнятість населення реалізується через конкретні форми включення працівника в економічну діяльність (суспільно корисну працю).

Форми зайнятості:

- наймана праця за договором – найпоширеніша форма офіційної зайнятості (65-90% працездатного населення);

- обрані на посади (громадська робота);

- зайняті підготовкою і перепідготовкою;

- зайняті вихованням дітей, доглядом престарілих тощо;

- тимчасова зайнятість за власним бажанням: а) на певний час; б) сезонна праця; в) через посередництво спецфірм (від 5 – 15 до 20-32 % у різних країнах);

- надомна зайнятість (особливо в Японії, Італії);

- самозайнятість (6-28 %), окрім сільського господарства, або підприємництво – праця, коли робітник має свою власність (7,7 – 20%);

- військовослужбовці;

- учні старших класів і студенти денної форми навчання;

- праця у фермерських господарствах і в особистому підсобному господарстві;

- часткова, неповна зайнятість – тимчасове скорочення робочого часу; відпустки за свій рахунок тощо (15-17 %). Вимушене простоювання виробництва або свідоме скорочення робочого часу - визначальна риса перехідної економіки;

- часткова форма нетипової зайнятості переважно жінок (80-90 %);

- нелегальні форми зайнятості.

Міжнародна статистика вирізняє такі основні категорії зайнятості: І - категорія (зайняті за наймом і отримують зарплату); ІІ - категорія (самозайняті працівники, або підприємці); ІІІ - неоплачувані працівники сімейних господарств.

Головні показники зайнятості: норма активності (На) – відношення кількості зайнятих (Кз) до всього населення (Кн) : На = ( Кз / Кн) 100% ; раціональність використання трудових ресурсів, або працездатного населення, як відношення зайнятих до трудових ресурсів;- норма зайнятості – процент зайнятих серед представників певної групи (за статтю, професіями, галузями тощо).

Фактори, що впливають на показники зайнятості:

- певний спосіб і мета виробництва (задоволення потреб; отримання прибутку);

- рівень розвитку продуктивних сил (низький рівень - повна зайнятість; високий - безробіття);

- форми організації виробництва (товарна; планова; змішана та дії економічних законів);

- соціально-економічний устрій та політика держави (більш ринкова, більш регульована, більш соціально орієнтована економіка);

- динаміка, темпи і типи економічного зростання; розмір інвестицій в економіку.

Таблиця 2