Примітки

1. Меркантилізм характеризується такими загальними ознаками: 1) об’єктами дослідження є торгівля і грошовий обіг як джерела та сфера багатства; 2) багатство ототожнюється із золотими і срібними грошима та скарбами; 3) безпосереднім джерелом багатства вважається прибуток від зовнішньої торгівлі, хоча його умови створюються у виробництві; 4) нагромадження грошового багатства можливе тільки за відповідної економічної політики держави, яка бере під контроль зовнішню торгівлю.

2. Найвидатніші представники меркантилізму: Томас Мен (1571-1641), Джеймс Стюарт (1712-1781), Антуан Монкретьєн (1575-1621), Жан-Батіст Кольбер (1619-1683).

3. Позитивні наслідки меркантилізму: осмислення національної економіки як єдиного цілого; початок виокремлення економічної науки в самостійну галузь; започаткування спеціальної літератури економічного призначення; винайдення терміна “політична економія”, який став назвою науки; збагачення економічної думки концепцією комерціалізації господарського життя, виявлення суттєвих закономірностей товарно-грошового обігу, кредитних відносин; постановка проблеми про економічну роль держави; подолання релігійних догм в економічній думці; використання і розвиток емпіричного методу дослідження; започаткування теорії міжнародної торгівлі, виявлення взаємозв’язку між зовнішньою торгівлею та внутрішнім економічним розвитком; усвідомлення ринкового механізму кругообігу доходів як важливого чинника стимулювання сукупного попиту.

6. Зародження економічної науки

Розвиток капіталістичних відносин спричинив занепад меркантилізму. На мануфактурній стадії розвитку капіталізму меркантилізм перестає відігравати провідну роль, перш за все в Англії – найбільш економічно розвинутій країні. Інтереси буржуазії переміщуються із сфери обігу в сферу виробництва.

За цих умов рекомендації меркантилістів не вирішували економічних проблем буржуазії. Промислова буржуазія вимагала обґрунтування капіталістичного виробництва, розробки нових категорій, таких, як заробітна плата, прибуток, рента тощо. Крім того буржуазія намагалась позбавитись жорсткого регулювання економічного життя. Вона жадала свободи. Буржуазні революції в країнах Європи, а насамперед в Англії, привели політичного панування буржуазії. Відбувається бурхливий розвиток промисловості.

З її розвитком з’явились нові джерела доходу, формується промисловий капітал, який дедалі більше підпорядковував собі торговельний. Виникла необхідність у формуванні нової економічної ідеології, яка б теоретично узагальнила та пояснила нові економічні процеси. Цю місію виконала класична політична економія [1], об’єктом дослідження якої стали матеріальне виробництво та об’єктивні закони економічного життя.

“Класики” перенесли теоретичні дослідження зі сфери товарного та грошового обігу до сфери виробництва і застосувавши для цього нові методологічні прийоми, які забезпечували достатньо глибокий науковий аналіз економічних явищ і процесів.