Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Мацелюх та ін. Основи економічної науки_Навчаль...doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
2.91 Mб
Скачать

Примітки

1. Першу спробу моделювання відтворення здійснив у своїй знаменитий праці “Економічна таблиця” (1758) французький фізіократ Ф. Кене (1694-1774). Про це див. 12.2.1.

2. ВВП більш точний, ніж ВНП, адже інколи непросто визначити національну належність додаткової вартості, особливо транснаціональних корпорацій. У рекомендаціях ООН по складанню системи національних ра­хунків (СНР) основним показником вважається ВВП, але передба­чено обчислення і ВНП, адже ВВП і ВНП дуже близькі, їх часто позначають у єдиному континуумі - ВНП/ВВП.

3. ВВП за витратами = C + I + G + X, де С - особисті спо­живчі

витрати, G - державна закупівля товарів і послуг, І - ва­лові приватні внутрішні інвестиції, X - чистий експорт.

4. Якщо розрахува­ти співвідношення між номінальним і реальним продуктом, одержу­ють показник - дефлятор ВВП:

Дефлятор ВВП = Номінальний ВВП / Реальний ВВП.

Дефлятор ВВП - це загальний індекс цін. За його допомо­гою визначають реальний обсяг національного продукту. Номіналь­ний ВВП вимірюється в поточних цінах, реальний визначається з урахуванням інфляції та дефляції. Індекс цін виражається в десятковій формі:

Реальний ВВП = Номінальний ВВП / Індекс цін.

69. Національний дохід і його роль у суспільному відтворенні

Національний дохід – важливий показник результативності суспільного відтворення.

Національний дохід (НД) - сукупний дохід в економіці, який отримують усі власники факторів виробництва (праці, капіталу, землі): заробітної плати, прибутку, ренти, відсотка. Він свідчить про ступінь участі кожної категорії власників у суспільному відтворенні, їх вклад у нього.

Національний дохід являє собою за­ново створену вартість і включає вартість необхідного продукту всіх зайнятих у суспільному виробництві і вартість додаткового продукту (v+m). За натурально-речовою формою він включає як засоби виробництва, так і предмети споживання. Визначення вартості національного дохо­ду здійснюється відніманням від чистого внутрішнього продукту (ЧВП) не­прямих податків (податок на додану вартість, акцизи, мито, ліцензійні платежі тощо).

НД є заробленим доходом, бо не містить у собі ні непрямих податків, ні субсидій, і є показником чистого приросту продуктів, послуг за рік, стану добробуту нації [1].

Процес суспільного відтворення в якості свого невід'ємного атрибута має і таке явище як розподіл і перерозподіл національного доходу.

НД є однією з найважливіших складових суспіль­ного продукту, бо саме за його рахунок здійснюється розширення ви­робництва і покращується життя населення. У процесі свого руху на­ціональний дохід проходить такі стадії: виробництво, розподіл, пере­розподіл і споживання.

Вироблений національний дохід підлягає розподілу. Останній здій­снюється між тими, хто бере участь у його виробництві. Наймані робі­тники отримують свою частку національного доходу у вигляді заробіт­ної плати. Підприємці отримують прибуток, а банкіри і землевласни­ки, відповідно, відсоток і ренту. Сьогодні в економічному житті акти­вну участь бере і держава, яка теж може отримувати певну частину національного доходу. Розподіл виробленого національного доходу між цими суб'єктами має назву первинного і на його базі формуються основні, або первинні, доходи. За рахунок перерозподілу НД утворюються вторинні доходи [2]. У результаті розподілу й перерозподілу національного доходу фо­рмуються фонд споживання і фонд нагромадження. їх співвідношення в кожній країні різне, бо визначається, перш за все, рівнем продуктив­ності праці. Але загалом воно знаходиться в межах 20-25 % на на­громадження і 80-75 % на споживання.

Розподіл виробленого національного доходу веде до утворення особистих доходів. Вони розрізняються не тільки за основними дже­релами (для найманих робітників це заробітна плата, а для підприєм­ців — дохід від власності), а й за розмірами. Унаслідок цього в суспі­льстві виникає певна майнова диференціація. Для визначення рівня диференціації в доходах використовують різні показники. Серед найбільш поширених слід назвати криву Лоренца та показник децільності. Децільний коефіцієнт розраховується як величина розриву між доходами 10 % населення з найбільш великими доходами і доходами 10 % населення з найбільш малими доходами. Вважається, якщо цей розрив виходить за межі десятиразового, то в суспільстві починається соціальна нестабільність.