68. Форми сукупного суспільного продукту в процесі відтворення

Сукупний суспільний продукт є матеріальним результатом суспільного відтворення. В умовах товарного виробництва суспільне відтворення передбачає відтворення сукупного суспільного продукту у натурально-речовій і вартісній формах. Його вартісна структура складається з вартості постійного капіталу (с), вартості робочої сили (v) і додаткової вартості (m). Цим визначається необхідність відшкодування спожитих у процесі виробництва засобів виробництва (ресурсів) як в натурально-речовій, так і вартісній формі. За таких умов велике значення має структура сукупного суспільного продукту, його окремих частин, формування необхідних пропорцій суспільного виробництва, досягнення ринкової рівноваги, функціональне призначення його складових частин.

Рух суспільного продукту у процесі відтворення, коли він послідовно приходить через сфери виробництва, розподілу, обміну і споживання, називається економічним кругообігом. Схеми економічного кругообігу знаходяться в основі макроекономічних моделей відтворення[1].

Сукупний суспільний продукт необхідно постійно вимірювати, щоб орієнтуватися в його зміні. Для цього можна використати тільки вартісний показник. Його визначають за певний період, як правило, за рік.

Теорія і практика розробили два методи обчислення суспільного продукту: систему національних рахунків (СНР) і систему балансу народного господарства (БНГ). Зараз майже всі країни світу використовують систему національних рахунків.

Система національних рахунків – це заснована на балансовому методі система взаємопов’язаних потоків статистичної інформації та економічних показників, які відображають найзагальніші риси та найважливіші аспекти економічного розвитку країни.

СНР ухвалена Статистичною комісією ООН у 1993 році. СНР враховує всі види діяльності суб’єктів господарювання, пов’язані з виробництвом матеріальних і нематеріальних благ та послуг, і являє собою сукупність показників економічного розвитку країни, виробництва і споживання продукції, розподілу і перерозподілу доходів, нагромадження капіталу та фінансів. В ній відображається три види взаємопов’язаних операцій – товарно-виробничих, споживчо-розподільчих, дохідно-фінансових.

Базовою одиницею обліку в СНР є інституціональна (господарська) одиниця, тобто юридично, економічно та фінансово самостійний суб’єкт. У СНР інституційні одиниці поділяються на п’ять секторів (див. табл.).

Таблиця

Сектори інституційних одиниць в снр

Назва секторів	Інституціональні одиниці
Нефінансових корпорацій		Займаються ринковим виробництвом товарів і послуг для продажу за цінами, що покривають витрати виробництва та забезпечують прибуток.
Фінансових корпорацій		Спеціалізуються на фінансово-посередницькій діяльності (банки, страхові компанії та ін.).
Загальнодержавного управління		Органи управління центрального та місцевого рівнів, некомерційні бюджетні організації, державні цільові та позабюджетні фонди.
Домашніх господарств		Фізичні особи як споживачі і як суб’єкти некорпоративної виробничої діяльності.
Некомерційних організацій		Обслуговують домашні господарства та забезпечують їх політичні, релігійні та професійні інтереси, надають соціально-культурні послуги (наприклад, соціально-культурні підрозділи нефінансових корпорацій).

СНР включає три основні групи рахунків: 1) рахунки для секторів економіки; 2) рахунки для галузей економіки; 3) рахунки для економіки в цілому (консолідовані рахунки).

Головним макроекономічним показником результатів поточної економічної діяльності є валовий внутрішній продукт.

Валовий внутрішній продукт (ВВП) - це валова вартість (у ринкових цінах) усіх товарів і послуг, створених протягом певного періоду на території даної країни і з використанням лише її факторів виробництва.

Якщо від ВВП відрахувати додану вартість, створену іноземними фірмами на території даної країни, і додати додану вартість, створену вітчизняними фірмами за кордоном, то одержимо валовий національний продукт (ВНП) [2].

ВВП обчислюється трьома основними методами.

1. За доходами: підсумовуються доходи приватних осіб, акціонерних товариств, приватних підприємств, а також доходи держави від підприємницької діяльності та органів державного управління у вигляді податків на виробництво та імпорт.

2. За витратами: підсумовуються витрати на капіталовкладення (валові інвестиції у національну економіку), особисте споживання, державні закупки (державне споживання) і сальдо зовнішньої торгівлі [3].

3. Метод доданої вартості (виробничий метод): підсумовуються вартість виготовлених кінцевих товарів і послуг усіх сфер економіки.

Додана вартість – це вартість, яка створена в процесі виробництва на даному підприємстві та відображає реальний внесок підприємства у формування вартості конкретного продукту (товару, послуг), тобто заробітну плату, прибуток, ренту, процент за кредит, амортизаційні відрахування тощо. Вартість спожитих матеріалів, сировини, які були закуплені у постачальників і в створенні яких підприємство не брало участі, в додану вартість не включаються.

Розрізняють номінальний і реальний ВВП. Продукт, який обчислений за діючими цінами, називають номінальним ВВП, а скорегований на зміну цін - реальним ВВП [4].

Чистий внутрішній продукт (ЧВП) – можна отримати з ВВП, коли його зменшити на величину амортизаційних відрахувань:

ЧВП = ВВП – Амортизаційні відрахування.

Національний дохід (НД) - сукупний дохід в економіці, який отримують власники факторів виробництва (праці, капіталу, землі), – можна отримати, коли показник ЧВП зменшити на величину чистих непрямих податків на бізнес:

НД = ЧВП – Чисті непрямі податки.