Примітки

1. Позичковий капітал або капітал, що приносить відсотки, як і торговельний, ви­ник ще в рабовласницькому суспільстві у вигляді лихварсь­кого капіталу, відіграв значну роль у руйнуванні феода­лізму й становленні капіталізму. Проте в умовах сучасної ринкової системи позичковий капітал втратив свою самостійність й існує як відокремлена частина про­мислового капіталу. Об'єктивна необхідність появи особливої групи підприємців, що виконують специфічні функції перетворення грошей у капітал, диктується самою природою капіталу як самозростаючої вартості. У процесі кругообороту й обороту капіталу утворюються тимчасово вільні грошові кошти, які не можуть у кожний певний момент бути використані як капітал.

2. Приклад. На виданий у позику капітал 400 тис. дол. його власник отримав річний дохід 16 тис. дол. Норма відсотка становитиме:

(16 тис. дол./ 400 тис. дол )  100 = 4 %

65. Кредит як форма руху позичкового капіталу

Кредит є конкретною формою руху позичкового капіталу. Сутність кредиту - мобілізація тимчасових вільних грошових коштів і розміщення їх на умовах по­вернення й прибутковості [1].

Сукупність кредитно-фінансових установ, що здійснюють мобілізацію вільних грошових ресурсів і надають їх у позику, називається кредитною системою. До її струк­тури входять:

- банки;

- інвестиційні та страхові компанії;

- фонди грошових ресурсів.

Наявність кредитних відносин передбачає використання тимчасово вільних гро­шових коштів, власники яких готові надати їх на певний строк за винагороду (відсо­ток) підприємцям, бажаючим вкласти їх у підприємницьку діяльність.

Існують різ­номанітні форми кредиту, основними серед яких є комерційний і банківський.

Комерційний кредит - це кредит одного підприємця іншому у вигляді відстроч­ки платежу за поставлені товари або надані послуги. Інструментом такого кредиту є комерційний вексель, в якому визначена ціна товарів (послуг) і відповідний відсоток за них. Об'єктом комерційного кредиту є товарний капітал.

Банківський кредит - це позичковий капітал у грошовій формі, що надається банками та іншими кредитно-фінансовими закладами підприємцям, різноманітним позичальникам у тимчасове користування на засадах строковості, повернення, плат­ності, забезпеченості та цільового призначення [2].

Іпотечний кредит - довгострокова позика під заставу нерухомого майна, жит­ла, виробничих будівель, землі, що надається переважно спеціалізованими іпотечни­ми банками.

Лізинговий кредит - відносини між юридичними особами, що виникають із приводу оренди майна на основі лізингової угоди, суб'єктами якої є банки, що ку­пують і надають в оренду обладнання на замовлення орендаря.

Державний кредит обслуговує формування та використання централізованих грошових фондів держави (державного бюджету та позабюджетних коштів) і грунту­ється на принципах добровільності, повернення та платності.

Міжнародний кредит виражає відносини між кредиторами й позичальниками різних країн світу щодо надання, використання й погашення кредиту [3].

В умовах розвинутої ринкової економіки кредит здійснюється через найрізнома­нітніші організаційні форми, які в сукупності утворюють кредитну систему.

Банки є центральною ланкою кредитної системи. Саме через них здійснюються основні по­середницькі функції між кредиторами й позичальниками. За своїм функціональним призначенням і належністю банки можуть бути зведені у дві великі групи: централь­ні банки й комерційні банки. У сукупності й взаємодії всі банки становлять націо­нальну банківську систему. Вона функціонально призначена для акумуляції тимча­сово вільних коштів і видачі кредитів.

Найкраще у світі зарекомендувала себе дворівнева банківська система.

Першим її рівнем є Центральний банк країни, що відіграє вирішальну роль в організації та фун­кціонуванні кредитної системи [4].

Другий рівень банківської та кредитної системи становлять:

- комерційні банки та їх відділення;

- спеціалізовані банки (іпотечні, інноваційні, інвестиційні та інші кре­дитно-фінансові інституції, що функціонують у різних сферах діяльності) [5].

Як кредитні установи, комерційні банки здійснюють свої операції (кредитуван­ня) для суб'єктів господарської діяльності та громадян за рахунок залучення коштів підприємств, установ і організацій, населення та інших кредитних ресурсів.

Отже, банк є комерційною установою, що здійснює рух позичкового капіталу, забезпечує отримання прибутку, і його специфічним товаром є гроші та платіжні за­соби.

Основним джерелом банківського прибутку виступає:

- різниця (маржа) між від­сотком, що береться банком за наданий кредит (позика).

Отже, банківський прибуток, як і прибуток торговельного та промислового підприємців, бере свій початок з виробництва. Він є частиною додат­кової вартості, створеної робітниками в процесі виробництва й перерозподіленою на користь фінансових підприємців, що здійснюють грошове обслуговування економіч­ної системи.

Комерційний банк забезпечує взаємні розрахунки й платежі між усіма господарськими суб'єктами та здійснює емісійно-засновницьку діяльність, надає економічну й фінансову інформацію та необхідні консультації.

На створення необхідних умов для стабільної діяльності банків спрямована сис­тема економічних нормативів регулювання банківської діяльності, серед яких голов­ну роль посідають нормативи мінімального розміру статутного капіталу, платоспро­можності та достатності [6].

Примітки

1. Термін “кредит” походить від латинського “кредо” - вірю, довіряю, що пізні­ше стало означати “позичка під довіру”.

Він пов’язаний з передачею вартості у ви­гляді суми матеріальних ресурсів, готових виробів чи грошових коштів від однієї юридичної або фізичної особи до іншої в тимчасове користування на умовах повер­нення й прибутковості.

Це виникло тоді, коли капітал набув властивості розподіля­тись на капітал-власність (кредитор) і капітал-функцію (позичальник).

2. Банк є особливою організаційною формою кредитної системи та виступає посе­редником між кредитором і позичальником. Його кредит класифікується за такими ознаками:

- залежно від забезпечення - незабезпечений (бланковий) та забезпечений (векселем, майном чи цінними паперами);

- за строками погашення - онкольний (погашається на першу вимогу банку); короткостроковий (до одного року); середньостроковий (від одного до трьох років); довгостроковий (понад три роки);

- за ступенем ризику (стандартний, з підвищеним ризиком);

- споживчий кредит надається банком приватним особам для придбання предме­тів особистого споживання довгострокового користування (меблів, холодильників, автомобілів).

3. У зовнішньо­економічних зв'язках міжнародний кредит виконує такі функції:

- забезпечує перерозподіл фінансових ресурсів;

- посилює процес накопичення в межах усього світового господарства;

- прискорює процес реалізації товарів, послуг, інтелектуальної власності у все­світньому масштабі та стимулює розширене відтворення економіки кожної країни.

За організаційною формою він найчастіше виступає як акціонерне товариство, у якому основна частина капіталу належить зазвичай дер­жаві. Але в таких країнах як Німеччина, Франція, Велика Британія усі 100 відсотків капіталу - а в інших (наприклад, Італія) значна його частка - належить комерцій­ним банкам.

В Україні функції Центрального банку виконує Національний банк, створений у 1991 році. Його головні завдання - регулювання грошового обігу через емісію бан­кнот і кредитування комерційних банків, організація банківських розрахунків, за­безпечення стійкості та купівельної спроможності грошей.

Національний банк:

- визначає обов’язкові рівні резервів комерційних банків, конт­ролює їхню діяльність, видає ліцензії на здійснення ними банківських операцій;

- купує та продає векселі, чеки, державні цінні папери, іноземну валюту, зберігає резервні фон­ди грошових знаків;

- обслуговує державний борг;

- надає кредити уряду в межах, пе­редбачених законодавством України;

- накопичує та зберігає золотовалютні запаси й до­рогоцінні метали, чим допомагає створенню певного страхового та резервного фондів.

5. Комерцій­ні банки на фінансовому ринку виступають як акціонерні товариства відкритого й закритого типу (84 відсотки від загальної кількості банків України).

Їх власний капі­тал становить близько третини загального обсягу ресурсів банку, а дві третини - за­лучені й позичені кошти.

До власних ресурсів належить статутний, резервний та ін­ші фонди, резерви на покриття різноманітних ризиків, нерозподілений прибуток поточного та минулих років.

Свій капітал комерційні банки утворюють в основному за рахунок депозитів (вкладів, позичок клієнтів).

Комерційні банки з державною формою власності (Ощадбанк та ін.) форму­ють свої статутні фонди за рахунок бюджетних коштів та коштів бюджетних установ.

Пайові комерційні банки утворюються як товариства з обмеженою відповідаль­ністю, які формують свій капітал за рахунок внесків грошових коштів, право влас­ності на які зберігається за кожним засновником статутного фонду.

Універсальні комерційні банки здійснюють усі фінансово-кредитні операції, а спеціалізовані обслуговують лише певну галузь, групу клієнтів або сферу економіч­ної діяльності. Їх пасивні операції пов’язані з мобілізацією та накопиченням грошо­вих ресурсів для проведення кредитних та інших операцій. Активні операції комер­ційних банків зумовлені розміщенням їхніх ресурсів із метою одержання прибутку.

6. Використані джерела:

Солтис В.В., Лелюк Ю. М., Іванюта В. Ф. Політична економія (модульний варіант): Навчальний посібник / За ред проф. І. В. Аранчій. – К.: Зовнішня торгівля, 2007. – 432 с.;

Політична економія: Навч. посібник / К.Т. Кривенко, В.С. Савчук, О.О. Бєляєв та ін.; За ред. д-ра екон. наук, проф. К.Т.Кривенка. - К.: КНЕУ, 2001.- 508 с.

Політична економія. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів / За ред. В.О. Рибалкіна, В.Г. Бодрова. – К.: Академвидав, 2004. – 672 с. (Альма-матер);

Семененко В.М., Коваленко Д. І., Бугас В.В., Семененко О.В. економічна теорія. Політекономія: Навч. посіб. 2-ге вид.доп. та перероб. – К. : Центр учбової літератури, 2011. – 428 с.

Щетинін А. І. Гроші та кредит: Підручник: Видання 3-тє, перероблене та доповнене. – К. : Центр учбової літератури. 2008 – 432 с.