Примітки

1. Федоренко В. Г., Діденко О. М. , Руженський М. М., Іткін О. Ф. Політична економія: Підручник / За заг. ред. доктора економ. наук, проф. В. Г. Федоренка. – К. : Алерта, 2008. – [Глава 7. Витрати виробництва і прибуток].

2. Розраховано за даним Держкомстату України (http://www.ukrstat.gov.ua).

63. Торговий капітал і торговий прибуток

Капітал як ресурс набуває форми торгового капіталу, якщо він забезпечує рух продукту від виробника до споживача [1, c.185].

Торговий капітал – відокремлена частина промислового капіталу, що застосовується виключно у сфері обігу окремою групою підприємців, які займаються реалізацією товарів і перетворенням товарного капіталу на грошовий з метою отримання прибутку [2, c. 262].

Купецький капітал – рання форма торгового капіталу, яка самостійно функціонувала у сфері товарного обміну і була зумовлена поглибленням суспільного поділу праці. Купецький капітал відіграв складну і суперечливу роль у формуванні торгового капіталу, поступово був підпорядкований закономірностям функціонування промислового капіталу і в подальшому виокремлений у торговий.

З поглибленням суспільного поділу праці реалізація товарів, створених промисловим капіталом, зосереджується в руках певних груп підприємців, які спеціалізуються на обслуговуванні процесу зміни товарної форми вартості на грошову форму, внаслідок чого товарний капітал перетворився на торговий.

Відокремлення торгового капіталу в самостійну форму на певному етапі розвитку суспільного виробництва створило умови для прискорення обороту промислового капіталу й зростання прибутковості.

У сучасних умовах спостерігають­ся зворотні процеси. З метою пристосування виробництва до суспільного попиту, вимог ринку й забезпечення стабільних високих прибутків великі промислові ком­панії, з одного боку, почали створювати власну збутову мережу, прагнучи тримати під контролем реалізацію й споживання своїх товарів. З іншого боку, великі торго­вельні компанії самі почали відкривати власні промислові підприємства. У результа­ті відбувається переплетіння в русі промислового й торгового капіталів на осно­ві кооперації торгівлі та виробництва. Отже, торгівля з досить пасивного посередника між виробництвом і споживанням перетворюється в активну ланку, що значною мірою визначає їх розвиток.[3].

Торгові підприємства авансують капітал не тільки на купівлю товарів у промислових підприємств (капітал обігу), а й на організацію його реалізації (витрати обігу) [4].

Торговий прибуток – це дохід, який одержують підприємства оптової і роздрібної торгівлі. Його обраховують: 1) як різницю між загальним виторгом від продажу товарів і бухгалтерськими витратами обігу. У цьому випадку торгове підприємство одержує бухгалтерський прибуток; 2) як різницю між загальним виторгом і економічними витратами обігу. При цьому торгове підприємство може одержати економічний (чистий) прибуток і такі складові доходу підприємства, як нормальний підприємницький прибуток, умовний процент на власний капітал, умовну ренту від власної земельної ділянки та умовну заробітну плату торгового підприємця.

З розвитком торгового капіталу торгівля на основі суспільного поділу праці стає відокремленою галуззю економіки, що здійснює посередницьку діяльність з купівлі-продажу товарів і надання послуг.

Дві стадії кругообігу торгового капіталу, пов’язані з придбанням і продажем партій товарів(Г-Т і Т-Г’), виражають різні економічні відносини, які реалізуються спеціалізацією торгівців на оптовій та роздрібній торгівлі.

Оптова торгівля здійснює посередницькі функції між промисловими і роздрібними торговцями. Роздрібна торгівля – це реалізація товарів безпосередньо споживачам [5].