Примітки

1. Як джерело фінансування малого інноваційного підприємництва венчурний капітал виник у США в 70-х роках ХХ ст. Розвиток ризикового фінансування посилився внаслідок прийнятого на державному рівні дозволу пенсійним фондам розміщувати до 5 % активів у венчурних інвестиціях, що зумовило приплив капіталу з фінансових інституцій. (Федулова Л. І. Інноваційна економіка: Підручник. – К. : Либідь, 2006. – С.75).

2. Stevens W. European Venture Capital Market: Trends and Prospects, OECD report, 1997. – P. 22-39.

3. Лапко О. О. Венчурний капітал як джерело фінансування інноваційного розвитку економіки // Економіка і прогнозування. – 2006. - №3. – С. 25-42.

4. Досвід функціонування високоризикових підприємств показує, що близько 15% з них зазнають невдачі, і їх майже не згадують; 25% втрачають більше, ніж заробляють; 30% підприємств, які використовували венчурний капітал, отримують надвисокий прибуток, компенсуючи всі фактичні витрати. Зазвичай венчурні інвестори намагаються розмістити свої кошти таким чином, щоб протягом 5-7 років десятикратно збільшити вкладений капітал [2, c.34-35].

58. Підприємства як суб’єкти економічної діяльності

Підприємства – головні суб’єкти економічної діяльності в ринковій економіці, первинна організаційно-економічна ланка національного господарства, створюються для виробництва потрібних суспільству матеріальних благ та різноманітних послуг з метою привласнення прибутку.

Підприємство як товаровиробник є учасником суспільного поділу праці і виступає як виробник, що спеціалізується на виготовленні певного товару чи послуги. Підприємство конкурує з іншими, такими ж як воно підприємствами, посідає провідне місце і відіграє відповідну роль у розвитку економічної системи як цілого, у формуванні і забезпеченні відповідного рівня добробуту народу.

Підприємства як самостійні суб’єкти економічної діяльності виконують ряд функцій (табл. 1).

Таблиця 1.

Функції підприємств

Назва функції	Зміст функції
Виробничо-технологічна	Забезпечення процесу виробництва необхідними трудовими, матеріальними і фінансовими ресурсами, упровадження досягнень науково-технічного прогресу, удосконалення організації та управління виробництвом.
Економічна	Здійснення маркетингових досліджень ринку товарів і послуг з метою найбільш ефективної реалізації виготовленої продукції; здійснення господарських відносин з іншими суб’єктами ринку на основі договорів (контрактів); наймання працівників і організація їхньої діяльності; розподіл та використання прибутку; сплата податків; інвестування.
Соціальна	Поліпшення умов праці, життя і здоров’я, гарантії обов’язкового медичного страхування всіх працівників підприємства та їх сімей; забезпечення підготовки кваліфікованих працівників; надання пільги своїм працівникам, які здобувають освіту у навчальних закладах без відриву від виробництва; забезпечення визначеної відповідно до закону кількості робочих місць для працевлаштування неповнолітніх, інвалідів та інших категорій громадян, які потребують соціального захисту.
Зовнішньо-економічна	Самостійне здійснення зовнішньоекономічної діяльності відповідно до чинного законодавства.

Формування ринкової структури економіки приводить до появи різноманітних форм сучасних підприємств – суб’єктів господарювання. Їх класифікують за різними критеріями [1].

Функціонування ринкових відносин потребує створення підприємств (фірм), які мають обслуговувати ринок. Це: 1) лізингові фірми - надають кредити орендарю з правом користування певними об’єктами; найпоширенішими об’єктами лізингу є транспортні засоби, обладнання, технології, ліцензії, програмне забезпечення тощо; 2) інноваційні фірми – впроваджують винаходи, науково-технічні розробки та послуги, реалізують різні проекти; 3) венчурні фірми – проводять комерційну апробацію науково-технічних розробок; створюються у наукомістких галузях економіки і працюють з певним ризиком; 4) брокерські (маклерські) фірми – виступають як посередники в торгівлі товарами та послугами, під час виконання біржових операцій з товарами та цінними паперами, а також фрахтування суден і страхування; можуть надавати додаткові послуги для вивчення ринку, реклами, кредитування тощо; 5) аудиторські фірми (контори) – за замовленням підприємств перевіряють їх фінансово-господарську діяльність, а також видають рекомендації щодо поліпшення справ.

За організаційно-правовими формами розрізняють такі добровільні господарські об’єднання підприємств: асоціації, корпорації, консорціуми, концерни, картелі, синдикати, трести, холдинги, промислово-фінансові групи [2].