Примітки

1. Підприємства, використовуючи виробничі ресурси, виробляють різноманітні матеріальні блага та послуги. Основними цілями діяльності підприємств в умовах ринку є отримання прибутку та досягнення прийнятної дохідності.

Держава – це сукупність суспільних і соціальних структур. Таких структур надзвичайно багато, але кожна з них націлена на задоволення суспільних потреб. Для досягнення своєї базової мети (прийнятне задоволення суспільних потреб) держава, зокрема, формує централізовані фонди грошових коштів.

2. Домашнє господарство є однією з найменш досліджених економічних одиниць. Частково це можна пояснити тим, що економічні відносини на цьому рівні тісно пов’язані з соціальними відносинами, суттєво залежать від психологічних, історичних та інших факторів, які визначають економічну діяльність людей. Однак останнім часом ставлення дослідників до домашніх господарств як самостійних економічних одиниць змінилось. Економісти, які розглядали у своїх дослідженнях домашні господарства, вивчали в основному їх зовнішні зв’язки: вплив на національне господарство і зворотний вплив національного господарства на домогосподарства. Проте і в середині самого домашнього господарства відбуваються надзвичайно складні економічні процеси. Сучасна економічна наука вважає, що в межах домашнього господарства здійснюється виробництво продуктів та послуг, але це виробництво не отримує зовнішньої економічної оцінки.

3. Поняття “домашнє господарство” окремими авторами використовується як синонім поняття “сім’я. Таке використання не зовсім коректне. На відміну від сім’ї, домашнє господарство може бути представлено однією людиною, декількома сім’ями або може мати у своєму складі людей, які не є родичами.

4. У вітчизняних підручниках та навчальних посібниках з економічної теорії, політичної економії зустрічаємо наступні визначення:

“Домашні господарства країни – це сукупність усіх приватних господарств, діяльність яких спрямована на задоволення власних потреб. Під домашнім господарством мають на увазі економічний суб’єкт, який складається з одного або більшої кількості індивідів, що спільно здійснюють господарську діяльність і мають спільний бюджет” (Федоренко В. Г. та ін. Політична економія: Підручник. – К. : Алерта, 2008. – С. 158).

“Домашнє господарство - це окрема господарююча одиниця, що складається з однієї або групи осіб, об’єднаних місцем проживання і спільним бюджетом, яка є власником і постачальником ресурсів в економіку та одержує натомість кошти для придбання необхідних благ з метою забезпечення своєї життєдіяльності” (Бєляєв О.О., Бебело А.С. Політична економія: Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 2001.- С.139)/

“Домогосподарство – сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об’єднують та витрачають кошти. Ці особи можуть перебувати в родинних стосунках або стосунках свояцтва, не перебувати у будь-яких з цих стосунків або бути і в тих, і в інших стосунках. Домогосподарство може складатися з однієї особи: стаття 1 Закону України “Про Всеукраїнський перепис населення”(Статистичний щорічник України за 2009 рік. – Київ: Державне підприємство “Інформаційно-аналітичне агентство”, 2010 . – С. 392).

5. Цікавою є концепція, яка визначає домогосподарство як одиницю, що має різні типи стратегій: стратегію існування, соціальної мобільності, виживання, міграції. Домогосподарство, відповідно до цієї концепції, діє всередині домінантної економічної системи, яка забезпечує як можливості, так і бар’єри для нього. В аналіз включаються наступні показники: продуктивна праця і репродуктивний фактор, потреби членів сім’ї і рівень доходів, відносини споживання і виробництва, динаміка максимального прибутку.

Є й інші теорії. Незважаючи відмінності в підходах, дані теорії розглядають домогосподарство через призму взаємодії декількох економічних інститутів: ринку праці, ринку споживчих товарів, ринку виробничих товарів, фінансового ринку тощо.