Примітки
1. Термін “інфраструктура” походить від латинського infra, що означає “нижче”, “під”, та structure – “структура”, що означає сукупність галузей та видів діяльності, які обслуговують виробничу і невиробничу сфери економіки (транспорт, зв’язок, комунальне господарство, загальна та професійна освіта, охорона здоров’я тощо).
2. Товарна біржа – це асоціація юридичних і фізичних осіб, що здійснює оптові торговельні операції за стандартами, зразками у спеціальному місці, за цінами, що складаються на умовах вільної конкуренції. Фондова біржа – це організаційна форма ринку, на якому здійснюється торгівля цінними паперами – акціями, облігаціями, зобов’язаннями державного казначейства, сертифікатами, документами, пов’язаними з рухом кредитних ресурсів і валютних цінностей.
54. Домогосподарства як суб’єкти економічної системи та ринкових відносин
Основними суб’єктами ринкової економіки є домашні господарства, підприємства, держава [1].
Рис. Домогосподарства в ринковій економічній системі
Як самостійний суб’єкт ринкових відносин домогосподарство – це група фізичних осіб, які приймають самостійні економічні рішення [2]. Поняття “домогосподарство” широко застосовується в економічній науці; досліджуються економічні причини і закономірності виникнення домогосподарств. Існує думка, що історично домогосподарства були першими господарюючими суб'єктами економіки, тому що в процесі розвитку продуктивних сил все частіше виникала ситуація, коли вигода змушувала людей об’єднувати своє майно з метою здійснення крупних проектів підприємницького характеру. Такі угоди були нестійкими, але дозволяли досягати більшої дохідності проектів. Початковою формою об’єднання були шлюбні угоди між членами домогосподарств. У такому розумінні поняття “сім’я” є вторинним стосовно поняття “домогосподарство”[3].
В економічній літературі, розкриваючи економічний зміст і сутність домогосподарства, автори, як правило, в основу своїх визначень висувають одну або декілька ознак: спільне господарство; спільний бюджет; спільна власність; спільна територія проживання; родинні відносини.
Згідно з рекомендаціями Організації Об’єднаних Націй домогосподарство – це “особа або група осіб, об’єднаних з метою забезпечення всім необхідним для життя”, тобто об’єднаних спільним веденням господарства. У науковій, навчально-методичній літературі знаходимо й інші визначення [4].
Сутність домогосподарств як суб’єктів ринкових відносин проявляється через їх функції, які вони виконують в економічній системі суспільства. Головні з них: постачання чинників виробництва, споживання та заощадження.
Кругообіг в економіці починається з домашніх господарств (див. рис.). Перш за все домашні господарства є постачальниками ресурсів, таких як послуги чинника “праця”, капітал, земля та підприємницькі здібності, одержуючи за це доходи в грошовій або натуральній формі. Ці ресурси потрапляють до підприємств, які, поєднавши їх певним чином, створюють товари і послуги. Останні, опинившись на відповідному ринку, купуються домогосподарствами. В умовах ринку домогосподарства і підприємства одночасно діють і як покупці, і як продавці.
Домогосподарства можуть постачати національному виробництву грошові ресурси, які необхідні для організації суспільного виробництва. Вони купують акції великих промислових корпорацій і банків, кладуть гроші на ощадні рахунки, купують облігації.
Провідною функцією домогосподарств, що створює умови для ефективного попиту та стимулює зростання обсягів виробництва товарів і надання різноманітних послуг, є споживання. Рівень споживання визначається їхніми сумарними доходами, загальним споживчим бюджетом, житловим і накопиченим майном [5].