51. Сегментація ринків

Сучасний ринок є складним, полісистемним утворенням. Пізнати ринок неможливо без глибо­кого аналізу його структури, тобто елементів, з яких він склада­ється і які взаємодіють між собою.

За певними критеріями ринок розмежовують на різні елементи (сектори або сегменти). Існують різні підходи до класифікації ринків [1].

За економічним призначенням об'єктів ринкових відносин складовими елементами ринку є: 1) ринок предметів споживання і послуг; 2) ринок виробничих ресурсів - робочої сили, землі і засобів виробництва; 3) фінансовий ринок; 4) ринок інтелектуального продукту (капіталу); 5) ринок науково-технічних розробок та інформації; 6) ринок нерухомості; 7) страховий ринок тощо.

1. Ринок предметів споживання і послуг один із найважливіших компо­нентів ринку. Його призначення - задовольняти різноманітні особисті потреби людей. Цей ринок безпосередньо характеризує взаємозв'язок вироб­ництва і особистого споживання, націленість виробництва на мак­симальне задоволення фізіологічних, соціальних і духовних по­треб членів суспільства.

На ринку споживчих товарів функціонують товари особистого споживання. Вони поділяються на дві великі групи: матеріальні блага і послуги.

Матеріальні блага задовольняють особисті по­треби людей своїми фізичними, хімічними і біологічними влас­тивостями. З розвитком виробництва корисність все більшої кількості ма­теріальних благ особистого споживання формується в процесі виробництва.

Усезростаючу роль на ринку споживчих товарів виконують послуги - відповідна діяльність людини, що спрямована на задоволення особистих потреб, але не набуває речовинно-мате­ріальної форми. Послуги, які формують ринок споживчих товарів, обумовлю­ються набором бажаних характеристик. Саме цей набір диферен­ціює їх як блага і є умовою формування різних галузей у сфері послуг особистого споживання: оптова і роздрібна торгівля; транспорт і зв'язок; освіта, культура та мистецтво; кредитно-фінансова сфера в тій частині, яка обслуговує осо­бисті потреби людей; комунальні послуги; потреби відпочинку; готельні та ресторанні послуги, туризм тощо.

Особливим елементом ринку товарів особистого споживання є духовні блага: книжки, журнали, газети, наукові відкриття, частка яких на ринку товарів особистого споживання неухильно зростає.

Виробництво споживчих благ для людей має бути адекватним платоспроможному попиту населення. Якщо рівновага відсутня, то в суспільстві виникає диспропорція: не вистачає певної кількості то­варів однієї групи і виникає перевиробництво товарів іншої. Ринок через конкуренцію, ціни, взаємодію попиту і пропонування та інші механізми впливає на виробництво, зміню­ючи його структуру, ліквідує ринкову нерівновагу і забезпечує зба­лансоване функціонування виробництва й особистого споживання [2, c.166].

2. Ринок основних виробничих ресурсів. Для діяльності підприємств будь-якої галузі народного господарства потрібні виробничі ресурси. Суб’єктами ринку є фізичні та юридичні особи, що займаються економічною діяльністю.

Ринок праці (робочої сили) – це система економічних відносин, які формуються на вартісній основі між підприємцями-роботодавцями (власниками засобів виробництва) та найманими працівниками (власниками робочої сили) щодо організації, купівлі, продажу і використання робочої сили. До ринків праці належать ринки робочої сили різного рівня кваліфікації та спеціалізації. Основними елементами ринку праці є: товар – робоча сила; ціна – у формі заробітної плати найманих працівників; попит – потреба у товарі “робоча сила”; пропозиція – чисельність і структура робочої сили.

Ринок засобів виробництва – це система економічних відносин, які формуються на вартісній основі між різними суб’єктами підприємницької діяльності щодо організації, купівлі-продажу засобів виробництва (машин, устаткування, обладнання, енергії, палива, сировини, матеріалів тощо [3, c. 115].

3. Фінансовий ринок (ринки кредитів, цінних паперів, інвестицій (капіталів), валюти – це специфічна сфера економічних відносин, де відбувається купівля-продаж фінансових ресурсів. У розвиненому конкурентному середовищі він є гнучким механізмом мобілізації та перерозподілу вільних коштів для забезпечення фінансування витрат підприємств та організацій.

На фінансовому ринку продавцями і покупцями капіталу можуть бути комерційні та інвестиційні банки, пенсійні фонди, страхові компанії тощо, а покупцями – підприємницькі структури, держава (уряд) та населення.

Об’єктом купівлі-продажу на ринку цінних паперів є акції, облігації, ощадні сертифікати, векселі, які мають власну вартість і можуть розміщуватися, обертатися і погашатися. Ринок цінних паперів покликаний забезпечувати максимальну мобілізацію фінансових ресурсів, їх оптимальний розподіл та ефективне використання, що сприяє економічному зростанню.

Валютний ринок – система економічних відносин щодо купівлі-продажу іноземних валют. Операції з купівлі-продажу іноземної валюти здійснюються за ринковим курсом, який складається на основі попиту та пропозиції. Центрами проведення законних операцій з іноземною валютою на основі ринкового попиту є валютні біржі – постійно діючий ринок валют.

4. Ринок інтелектуального продукту (капіталу) – сукупність економічних відносин між різними суб’єктами господарської діяльності щодо організації купівлі-продажу і використання інтелектуального капіталу: ліцензій, патентів, програм для ЕОМ, товарних знаків і торговельних марок, авторських прав, інформаційних послуг тощо.

5. Ринок науково-технічних розробок та інформації – об’єктом купівлі-продажу є науково-технічна продукція, технічні засоби інформації, інформативні системи. Особливим об’єктом купівлі-продажу є нові інформаційні технології та комп’ютери.

6. Ринок нерухомості. Об’єком купівлі-продажу є земля, все, що на ній збудовано, зокрема житлові будинки.

7. Страховий ринок – це сукупність соціально-економічних відносин щодо купівлі-продажу страхових послуг. Об’єктом купівлі-продажу є страховий захист (страхова послуга). Суб’єктами відносин є страховики, страхувальники, страхові посередники, держава.