50. Ціна як економічна категорія

Ціна - грошова форма вартості товару, або вартість товару, виражена у грошах.

Сутність ціни виявляється в її функціях: обліко­вій (вимірювальній), розподільчо-перерозподільчій, стимулюю­чій і регулюючій [1, с.420-423].

Таблиця 1.

Функції ціни

Назва функції	Зміст функції
Облікова (вимірювальна)	Полягає у вимі­рюванні вартості (суспільної оцінки) товарів, послуг. Є інструментом вимірювання: обсягів, динаміки, структури виробництва, продуктивності праці, пропорцій між га­лузями, обсягу ринку, платоспроможності, попиту населення, ку­півельної спроможності ринку грошей, установлення еквівалент­ності обміну за вартістю товарів.
Розподільчо-перерозподільча	Реалізується в розподілі (перерозподілі) вартості товарів між їх виробниками та споживачами. Механізмом її дії є відхилення ціни від вартості товарів унаслідок розбіжності між їх пропозицією та попитом на них, інших чинників. Перевищення ціною вартості товару дає змогу його виробнику одержати більший за вартість товару дохід, що призводить до втрати відповідної частки доходу покупцем (споживачем) на користь виробника (продавця). У протилежному випадку, якщо ціни менші від вартості товарів, відбувається пе­рерозподіл вартості й доходів на користь покупця. Перерозподіл вартості товарів зумовлює перерозподіл національного доходу (НД) між суб’єктами його присвоєння та між фондами споживання і накопичення НД.
Стимулююча	Ціна стимулює господарюючих суб’єктів до максимально ефективного викорис­тання економічних ресурсів. Виконуючи цю функцію, ціна розв’я­зує суперечність між вимогами ринку, представленими ринковою ціною товару, та індивідуальними умовами (витратами) виробниц­тва, представленими індивідуальною вартістю товару.
Регулююча	Завдяки цій функції на ринку збалансовуються попит і пропозиція. Зміст її полягає у розподілі (перерозпо­ділі) виробничих ресурсів (засобів виробництва, робочої сили) за галузями та видами суспільного виробництва. Якщо попит на то­вар перевищує пропозицію, то ціна на нього зростає, що стимулює збільшення обсягів виробництва за рахунок залучення додатко­вих виробничих ресурсів, і навпаки.

Облікова (вимірювальна) функція має прикладний характер, оскільки забез­печує економічний аналіз, допомагає у виробленні й прийнятті управлінських рішень, з’ясуванні стимулів, що породжують ви­робництво того чи іншого товару. Cпонукає виробників співставляти витрати і результати виробництва, внутрішні й суспіль­ні витрати, пов'язувати свої індивідуальні витрати з витратами інших підрозділів, порівнювати асортимент випуску продукції з попитом тощо.

Розподільчо-перерозподільча функція проявляється також у тому, що ціна є також інструментом раціонального розподілу обмеже­них ресурсів. У цьому випадку її розподільча функція тісно пов'я­зана з балансуванням попиту і пропозиції. За жорсткого попиту ціна змінюється вибухово, внаслідок чого виробники збільшують або зменшують виробництво.

Стимулююча функція в тому, що ринкова ціна є економіч­ним інструментом розв’язання суперечності між індивідуальною і суспільною вартістю товару, реагуючи на яку, ви­робники товарів обирають найоптимальніший спосіб використання наявних ресурсів відповідно до вимог попиту на товари, намагаю­чись одержати найбільший прибуток за найменших витрат.

Виконуючи регулюючу функцію ціна збалансовує попит і про­позицію, а також діє як ринковий інструмент переливання капіталів (ресурсів) із галузі в галузь, із одного виду виробництва в інший.

Функції ціни є виявом властивостей і функцій економічних законів, притаманних товарній (ринковій) формі виробництва: закону вартості, законів попиту, пропозиції, грошового обігу, конкуренції тощо.

Механізм виконання ціною своїх функцій - складний і неоднозначний. Ціна одночасно виконує всі влас­тиві їй функції, і лише теоретичний аналіз відокремлює їх, надає їм певної ієрархії.

У процесі розвитку світової еконо­мічної думки виникла низка концепцій ціни, що відображали погляди економістів різних шкіл і течій на сутність ціни та осно­ву її формування. Це: трудова теорія вартості, “трьох факторів виробництва”, ціни виробництва, граничної корисності, неокла­сична теорія ціни (табл.).

Економічна думка XX ст. дійшла висновку, що трудова теорія вартості і теорія корисності не заперечують, а доповнюють одна одну в загальній теорії ціни. Основою ціни є вартість товару, яка пов'язана з його спо­живною вартістю, корисністю, цінністю. Тому, якщо витрати ви­робництва двох речей виявляться однаковими, корисність буде основним моментом у визначенні їх порівняльної вартості.

Крім того, на ціну впливають інші чинники, що зумовлюють її відхилення від своєї основи. Ними є економічний цикл, стан су­купного попиту і пропозиції, інфляція, витрати виробництва, прибуток, податки та збори, якість, надійність, зовнішній виг­ляд, комплектність, престижність, умови сервісу товару, сезон­ність, експлуатаційні витрати, гарантії, державне регулювання, валютний курс, рівень національного багатства, грошовий обіг, підприємницька діяльність, нееластичність виробництва, рідкіс­ність товару тощо.

Таблиця 2.