49. Конкуренція: сутність, форми, функції, способи конкурентної боротьби

Конкуренція (лат. concurentia – змагання) – відносини суперництва, боротьби між власниками економічних ресурсів (капіталу, робочої сили, землі тощо) за ефективне їх використання з метою отримання найвищих прибутків та інших доходів[1, с. 392].

Конкуренція має і позитивні і негативні риси. Негативні – дрібні виробники витісняються великим капіталом: одні розоряються, інші збагачуються, посилюється соціальне і майнове розшарування населення, зростає безробіття, посилюється інфляція. Позитивні – є рушійною силою ринкової економіки; перемагає той, хто створює якісну продукцію при найменших витратах виробництва завдяки використанню науково-технічних досягнень, передової організації виробництва. Конкуренція корисна для суспільства: стимулює економію матеріальних, трудових і фінансових ресурсів; спонукає постійно оновлювати асортимент продукції, що випускається; стежити за досягненнями науково-технічного прогресу і швидко впроваджувати їх у виробництво.

Роль конкуренції у ринковій економіці виявляється через наступні функції ( див. табл.1)

Таблиця 1

Функції конкуренції у ринковій економіці

Функції конкуренції	Зміст функції
Стимулювання технічного прогресу	Застосування технології, яка знижує витрати виробництва, забезпечує інноваційному підприємству тимчасові переваги перед конкурентами
Створення тотожності приватних і суспільних інтересів	Підприємства і постачальники ресурсів, досягаючи збільшення власної вигоди, водночас сприяють забезпеченню державних або суспільних інтересів
Регулювання	Під впливом ціни капітали спрямовуються в ті галузі, де можливий найвищий прибуток
Розподілу	Дозволяє розподіляти прибуток серед підприємств і домашніх господарств відповідно до їхнього внеску
Мотивації	Для підприємця конкуренція одночасно і шанс і ризик
Контролю	Обмежує і контролює економічну силу кожного підприємства.

Отже, головне завдання і головна функція конкуренції – завоювати ринок, в боротьбі за споживача перемогти своїх конкурентів, забезпечити одержання сталого прибутку.

Форми конкуренції класифікують за трьома основними ознаками: 1) за станом ринку: 1) досконала (чиста) і недосконала; 2) за видами конкурентної боротьби: внутрігалузева і міжгалузева; 3) за методами боротьби: цінова, нецінова, нечесна [2].

Чиста конкуренція – це конкуренція між багатьма продавцями і покупцями з приводу купівлі-продажу однорідних товарів (наприклад, ринок борошна).

Досконала (чиста) конкуренція - означає, що на ринку діють багато продавців і покупців якого-небудь подібного товару, існує вільний доступ товаровиробників до будь-якої економічної діяльності. При цьому кожний окремий продавець чи покупець за цих умов не може серйозно впливати на рівень ринкових цін товарів та послуг. Досконала ринкова конкуренція забезпечує економічний успіх тим виробникам, які турбуються про те, щоб розширити виробництво, удосконалити його технічну базу, технологію і організацію, підвищити продуктивність праці, поліпшити якість продукції, її асортимент, зменшити витрати виробництва тощо.

Ринок досконалої (чистої) конкуренції – це абсолютна абстракція. Сучасні ринки товарів та послуг характеризуються наявністю недосконалої конкуренції.

Недосконала конкуренція полягає у визнанні реального ринку як поєднання конкуренції і монополії [3]. Теоретичне описання ринків недосконалої конкуренції здійснюється трьома ринковими моделями: чистої монополії, олігополії, монополістичної конкуренції (див. табл. 2).

Внутрішньогалузева конкуренція – це боротьба підприємців однієї галузі за вигідніші умови виробництва і реалізації товарів з метою одержання надприбутку [4].

Міжгалузева конкуренція – це конкуренція між товаровиро-бниками, які діють у різних галузях народного господарства. Вона здійснюється у вигляді міграції капіталів з одних галузей в інші. В результаті переливу капіталів створюється середня норма прибутку. У сучасних умовах переважна частка міжгалузевого переливання капіталу відбувається в межах багатогалузевих концернів і конгломератів.

Конкуренція виявляється в таки формах суперництва: 1) науково-технічне (розробка нових видів продукції; впровадження сучасних технологій, організації, управління виробництвом, нагромадження і використання науково-технічної інформації, придбання і використання патентів, ліцензій, ноу-хау); 2) промислово-виробниче (збільшення основного капіталу, нарощування виробничих потужностей, прискорення оновлення виготовлюваних товарів, підвищення технічного рівня виробництва, підвищення якості продукції, зниження витрат виробництва, роботизація виробництва; 3) торгове (між продавцями за продаж за вищими цінами; між покупцями за придбання товарів за нижчими цінами, між продавцями й покупцями за продаж за вищими і придбання за нижчими цінами).

Таблиця 2