Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Мацелюх та ін. Основи економічної науки_Навчаль...doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
2.91 Mб
Скачать

Примітки

1. З розвитком суспільного виробництва та обігу поняття “ринок” набувало нових значень. На етапі розпаду первіснообщинного суспільства, коли обмін товарами між общинами ставав більш-менш регулярним, здійснювався у певному місці й у визначений час, воно тлумачилося як місце торгівлі, ринкова площа. З розвитком ремесел на основі другого суспільного поділу праці, появою міст, розширенням торгівлі для обміну товарами відводили постійні місця - ринкові площі. Таке розуміння ринку збереглося дотепер. Поширюється воно на будь-який район, де панують вільні відносини покупців і продавців, а ціни на товари схильні легко і швидко вирівнюватись.

2. Політична економія. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів / За ред. В.О. Рибалкіна, В.Г. Бодрова. – К.: Академвидав, 2004. –С. 361-364.

48. Монополії і монополістичні тенденції в ринковій економічній системі

Ринок має як позитивні, так і негативні риси. Однією з негативних рис є те, що ринок породжує монополії і монополістичні тенденції в економічній системі.

Монополія - захоплення економічними суб’єктами частини або всього ринкового простору і встановлення на ньому свого панування [1].

Монополізм – економічне явище, сутність якого полягає у нав’язуванні господарюючими суб’єктами, які сконцентрували у своїх руках велику власність та економічну владу на ринку, власних інтересів контрагентам і суспільству, в ігноруванні їх інтересів і потреб. Метою монополізму є максимізація прибутку. Фірма прагне зберегти своє панівне становище на ринку, щоб максимально використати монопольну владу [2, c.221]. Монополізм набуває певних форм (ознак) навіть у тій економічній системі, де монополії не займають панівного становища. Для оцінки монопольної влади використовуються наступні показник: індекс Лернера та індекс Херфіндаля-Хіршмана.

Монополісти з метою збільшення свого прибутку широко використовують цінову дискримінацію: першого ступеня (кожному споживачеві встановлюють індивідуальну ціну на рівні його гостовності платити за благо, тобто найвищу ціну, за якою споживач погоджується купувати певну одиницю товару або послугу); другого ступеня (встановлюється рівень ціни залежно від обсягів продажу); третього ступеня ( запроваджується монополістом тоді, коли можна виділити кілька окремих груп споживачів з різною еластичністю попиту).

Монополія виростає із конкуренції [3, c.220]. Серед причин, що зумовлюють виникнення монополістичних тенденцій в економіці: трансформація індивідуальної капіталістичної власності; надання державою виключного (монопольного) права певній фірмі на виробництво й реалізацію певного виду товарів і послуг тощо.

Розрізняють три основні типи монополії: окремого підприємства; монополія як змова; монополія, що грунтується на диференціації продукту.

У реальному житті монополізація економіки відбувається най­різноманітнішими методами (способами) і проявляється в багаточисельних видах і формах. В економічній теорії і практиці відомі принаймні шість основних типів монополізму: економічний, технологічний, інноваційний, рекламний, державний (адміністративний), державний (природний).

Економічний монополізм (у західній економічній літературі – “чиста монополія”) - виростає з конкуренції, базується на концентрації і централізації капіталу. Суть його полягає в утворенні великих підприємств, об'єднань підприємств, які концентрують у своїх руках виробництво і збут основної частини продукції певної галузі або декількох галузей, що дає їм можливість впливати на рівень цін з метою забезпечення собі високого (монопольного) прибутку.

Технологічний монополізм проявляється в тому, що влада над ринком великих корпорацій (контроль виробництва і збуту певної продукції) зумовлена не стільки прагненням захопити ринок, подавити конкурентів, максимізувати ринок, скільки специфікою технології. Мова йде про такі галузі, наприклад, як металургія, електроенергетика, транспорт, тобто галузі, де сама технологія робить економічно ефективними лише великі (іноді навіть центра­лізовані) виробництва.

Технологічний монополізм певною мірою можна назвати при­родним, саме тією мірою, якою є природна своєрідна конфігурація виробництва, що його породила.

Рекламний монополізм. Це особливий різновид монополізму, зумовлений диференціацією продукту. Суть його в штучному створенні виключних умов для реалізації того чи іншого товару рекламою або іншими діями комерційних служб.

Інноваційний монополізм. Він характерний для підприємств (фірм), які лідирують на тих чи інших напрямках НТП. Суть його в тому, що окремі фірми, використовуючи передові технології, нові форми організації праці або виробництва, опиняються в кращих умовах, з точки зору виробництва і реалізації своєї продукції, порівняно з іншими фірмами.

За цих умов конкурентна рівновага на ринку порушується на користь таких фірм, що забезпечує їм додатковий (монопольний) прибуток.

Державний природний монополізм. Сюди відносяться природ­ні державні монополії. А саме: монополія держави на організацію й регулювання грошового обігу; монополія держави на ринку соціально-пріоритетних або соціально-шкідливих товарів (вона може виражатися в націоналізації виробництва таких товарів, адміністративному контролі над цінами, встановленні фіксованих ставок акцизного податку тощо); монополія держави на забезпе­чення населення суспільними товарами.

Державний адміністративний монополізм. Він характерний для економіки, де панує адміністративно-командне управління. Суть його в тому, що держава монополізує всі сфери життєдіяльно­сті суспільства, максимально обмежуючи ринкову конкуренцію.