47. Ринок: сутність, функції, закони

Ринок - сукупність економічних відносин між господарюючими суб'єктами щодо організації виробництва та обміну товарів і послуг відповідно до законів товарного виробництва.

Ринок, ринкова форма господарювання та економічних відносин можливі за певної зрілості інститутів, продуктивних сил суспільства, форм власності тощо[1].

Поглиблення суспільного поділу праці, розвиток товарного обміну, поява грошей стали передумовою утвердження розвинутих товарно-грошових відносин, за яких акти купівлі-продажу могли бути розірваними в часі і просторі. Погляд на ринок лише як на місце торгівлі вже не відображав реальність, оскільки у відносинах суспільного виробництва сформувалася нова структура - сфера обігу. Відповідно постало розуміння ринку як форми товарного і товарно-грошового обміну, організованого за законами товарного виробництва і грошового обігу. Тобто поняттям “ринок” почали позначати всю сферу обігу товарів і грошей.

Індустріальна доба (капіталізм) спричинила появу на ринку нового товару - робочої сили. Відтоді ринок охоплює всі фактори виробництва, оскільки об'єктом купівлі-продажу стають не тільки засоби виробництва, а й робоча сила як його умова.

Поступово поняття “ринок” розширюється до розуміння його як елементу відтворення суспільного продукту, як форми організації його складових частин. У науковий обіг входять нові тлумачення ринку: як сукупності економічних відносин, за допомогою яких здійснюється обіг суспільного продукту в товарно-грошовій формі; як сфери реалізації частини суспільного продукту, в процесі якої виявляються притаманні капіталістичному способу виробництва економічні відносини щодо виробництва і споживання матеріальних благ. Між цими тлумаченнями ринку існує суттєва різниця: в першому акцентуються об'єкти ринкових відносин - товари і гроші; у другому - відносини, що відображають сутність категорії “ринок”.

Згідно із сучасним розумінням ринок є формою організації економічних відносин між господарюючими суб'єктами. Це механізм, що поєднує покупця та продавця на засадах договірних стосунків.

Сутність ринкових відносин полягає у поверненні (відшкодуванні) витрат продавцями (виробниками товарів і торговцями), отриманні ними прибутку, а також у задоволенні платоспроможного попиту покупців на засадах вільних угод, можливості еквівалентного обміну та конкуренції. Матеріальною основою цих відносин є рух товарів, послуг і грошей. Він не зважає на соціально-економічний статус його головних суб'єктів (продавців і покупців), сутність соціально-економічної системи, в якій він функціонує.

Всеохоплюючий характер обігу товарів у процесі відтворення суспільного продукту дає підстави для тверджень про існування якісно нового явища - ринкової організації господарства.

Як відомо, господарські відносини можуть реалізовуватися в натуральній (виробничі відносини не уречевлюються, а постають як відносини між людьми) і товарній (виробничі відносини є уречевленими як відносини між продуктами праці, що здійснюються через ринок) формах. Характерними ознаками товарної форми виробничих відносин є укладення угод між сторонами обміну, дотримання принципу еквівалентності, вільний вибір партнерів, конкуренція. Вони можуть базуватись лише на вільній купівлі-продажу товарів і послуг.

Ринкова організація господарства є системною якістю господарювання, результатом інституційного оформлення товарної форми виробничих відносин, що охоплюють усі фази відтворення суспільного продукту: виробництво, розподіл, обмін і споживання. Вона передбачає просторово-ієрархічну структуру суб'єктів ринкових відносин, об'єктну структуру ринку, а також розвинуту його інфраструктуру, тобто наявність системних інститутів (грошова, фінансова, податкова, кредитна системи) та установ (підприємств), які забезпечують реалізацію товарів, створення і функціонування механізмів на мікро- і макрорівні.

Сутність ринку виявляється через його функції, серед яких виокремлюють: узгодження обсягів, асортименту виробництва і споживання; підтримання збалансованості попиту і пропозиції; встановлення суспільної цінності виробленого продукту і затрат праці; економічне стимулювання ефективності виробництва; стимулювання НТП, що підвищує ефективність функціонування всієї економічної системи; регулювання економічних мікро- і макропропорцій у виробництві, обміні, розвитку окремих регіонів, областей, територій та ін.; забезпечення у відтворювальному процесі суспільного продукту прямого (виробництво - ринок - споживач) і зворотного зв'язку (споживач - ринок - виробництво).

Ці функції свідчать, що ринок є сукупністю економічних відносин між різноманітними суб'єктами з приводу купівлі-продажу товарів і послуг, у яких визначається їх вартість, виявляється конкуренція між виробниками, забезпечується пропорційність розвитку народного господарства, неперервність суспільного відтворення, цілісність економічної системи, вплив споживачів на виробництво.

Закони ринку відображають внутрішньо необхідні, сталі, суттєві взаємозв'язки між суб'єктами ринку, на основі яких розгортається їх діяльність. До основних законів ринку відносять закон вартості, закон попиту, закон пропозиції, закон конкуренції, закони грошового обігу.

Закон вартості - основний закон, що регулює ринок. Згідно з ним обмін товарів здійснюється на основі вартісної еквівалентності, яка визначається суспільно необхідними витратами абстрактної праці на їх виробництво. Він стимулює виробників, які забезпечують найвищі продуктивність праці та ефективність використання ресурсів. У сфері обміну дія закону вартості виявляється через коливання цін навколо вартості під впливом коливання попиту і пропозиції. Взаємозалежність між ціною та попитом, між ціною і пропозицією відображають закон попиту і закон пропозиції. Згідно з законом попиту зниження або підвищення ціни зумовлює відповідну зміну величини попиту. Залежність між ціною і попитом є обернено пропорційною. Закон пропозиції обумовлює прямо пропорційний зв'язок між зміною ринкової ціни на товар і відповідним зростанням обсягу пропозиції.

Закон конкуренції. Наявність на ринку великої кількості відокремлених продавців (виробників) породжує між ними конкуренцію - змагання за ринки збуту з метою отримання вищих доходів. Позитивним наслідком конкуренції є продаж товару за рівноважними цінами. Механізм конкуренції пов'язаний з потребою товаровиробника відшкодовувати витрати виробництва і функціонувати відповідно до закону конкуренції. Він установлює пряму залежність між величиною витрат капіталу і прибутком: рівновеликий капітал повинен отримувати рівновеликий прибуток незалежно від особливостей галузі застосування капіталу. Законом конкуренції також регулюється функціонування розвинутого ринку.

Закони грошового обігу: Згідно з цими законами кількість грошей та сума цін товарів і послуг в обігу мають бути збалансованими.

Ігнорування законів ринку виводить з рівноваги економічну систему, породжує складні проблеми у сфері виробництва, обігу, споживання, нерідко призводить до соціальних і політичних потрясінь [2].