41. Інфляція: сутність, причини, види, соціально-економічні наслідки

Інфляція є складним багатофакторним явищем, що характеризує порушення у відтворенні суспільного виробництва як наслідок загострення суперечностей у сфері товарного і грошового обігу і є закономірністю розвинутої ринкової економіки, яка використовує паперово-грошовий обіг.

Сутність інфляції: знецінення паперових грошей унаслідок перевищення кількості грошових знаків в обігу над сумою товарних цін; переповнення канілів грошового обігу грошовою масою понад потреби товарного обігу, що викликає знецінення грошей, зниження їхньої купівельної спроможності та виявляється у зростанні цін.

Загальною причиною інфляції є порушення закону грошового обігу, що призводить до зростання кількості неповноцінних грошей та їх знецінення.

Безпосередні (факторні) причини інфляції: крах золотого стандарту та перехід до паперових, “пустих” грошей; мілітаризація економіки й емісійне фінансування інвестицій; дефіцит державного бюджету – перевищення витрат над доходами; грошова еміся з різних причин; кредитна експансія; посилення міжнародної інтеграції та можливість “імпортованої інфляції” за рахунок зростання цін на світовому ринку; зростання зовнішнього боргу, структурні світові кризи, війни; наслідки інфляційних очікувань: підвищення цін, скуповування товарів про запас. Причини інфляції можуть бути як внутрішніми, так і зовнішніми.

Види (типи) інфляції:

- повзуча інфляція (помірна): зростання цін не перевищує 10% на рік;

- галопуюча інфляція: стрімке зростання цін (від20 до 200 % і більше) [1];

- гіперінфляція: темпи зростання цін перевищують 50 % на місяць протягом тривалого періоду;

- стагфляція – розвиток інфляції в умовах стагнації виробництва;

- збалансована і незбалансована інфляція;

- очікувана і неочікувана інфляція .

Існує три головні напрями в теорії інфляції: 1) кейнсіанська теорія інфляції (інфляція попиту): означає порушення рівноваги між сукупним попитом і сукупною пропозицією з боку попиту. Головні причини: збільшення державних замовлень і зростання купівельної спроможності населення (зарплати та інших доходів); 2) інфляція витрат виробництва (У. Торн, П. Самульсон): означає зростання цін унаслідок зростання цін на фактори виробництва – зростання витрат виробництва, ринкової монополії, олігополії тощо; 3) монетаристська теорія інфляції (М.Фрідмен): результат надлишкової кількості грошей в обігу – надмірна емісія грошей.

Соціально-економічні наслідки інфляції: зростання вартості життя і знецінення заощаджень; падіння реальної зарплати; сприяє зростанню безробіття; посилюється податковий тиск на зарплату; погіршується життєвий рівень людей із фіксованими доходами; підриваються конкурентні позиції дрібних виробників; відбувається перерозподіл національного доходу; загострюються проблеми стійкості внутрішнього ринку; породжується “втеча” від грошей; загострюються економічні суперечності; наростає соціально-економічна нестабільність; порушуються загальні умови суспільного відтворення.

Наслідки інфляції визначають необхідність проведення політики стабілізації грошового обігу та антиінфляційної політики, що передбачає два підходи до її здійснення: 1) активну бюджетну політику, постійне маневрування державними витратами і податками, регулювання надходжень останніх до державного бюджету країни; 2) грошово-кредитне регулювання шляхом монетарної політики, яка проводиться центральним (національним) банком країни. Відновлення фінансової стабільності та рівня споживчих цін можна досягти відомими методами стабілізації грошового обігу: 1) нуліфікацією - вилученням старих грошових знаків з обігу чи їх обміном з незачним викупом [2]; 2) ревалоризацією - поверненням до попередньої купівельної сили грошових знаків та підвищенням їхнього курсу (через продаж державою цінних паперів або золота та комплексом заходів, спрямованих на оздоровлення національної економіки  і збільшення виробництва високоякісних конкуренто-спроможних товарів); 3) дефляцією – процесом стримування зростання грошової маси в обігу, яка проявляється через зниження цін на товари і послуги; 4) девальвацією (зниження курсу грошової одиниці стосовно іноземної валюти); 5) деномінацією – зміною номінальної вартості грошових знаків з їх обміном на нові більші грошові одиниці з одночасним перерахунком цін, зарплати, тарифів тощо (у такому співвідношенні); реставрацією валюти – відновленням доінфляційної купівельної спроможності та курсу національної валюти щодо інших вільноконвертованих валют.