Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Мацелюх та ін. Основи економічної науки_Навчаль...doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
2.91 Mб
Скачать

Примітки

1. Політична економія. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів / За ред. В. О. Рибалкіна, В. Г. Бодрова. – К. : Академвидав, 2004. – 672 с.

Визначення поняття “інтелектуальна власність” наведене у статті 2 (VІІІ) Конвенції про заснування Всесвітньої організації інтелектуальної власності 1967 року: Інтелектуальна власність ”включає права, які стосуються: літературних, художніх і наукових творів; виконавчої діяльності артистів, звукозапису, радіо- і телевізійних передач; винаходів у всіх галузях людської діяльності; наукових винаходів; промислових зразків; товарних знаків, знаків обслуговування, фірмових найменувань і комерційних позначень; захисту проти недобросовісної конкуренції, а також решту прав, які стосуються інтелектуальної діяльності у виробничій, науковій, літературній та художній галузях”(Див.: Конвенция, учреждающая Всемирную организацию интеллектуальной собственности. Подписана в Стокгольме 14 июля 1967 года и изменена 2 октября 1979 года // http://www.eurolawco.ru/ipr/law/stockholm.html. )

2. Лазня І.В., Рибалкін В.О. Економічний зміст інтелектуальної власності // Економічна теорія. - 2006. - №4. - С.54 - 61.

3. Базилевич В.Д. Інтелектуальна власність: Підручник. - К.: “Знання”, 2006. - 431 с.; Гриценко А.А. Комплексний аналіз інтелектуальної власності як економіко-правової категорії // Економічна теорія. - 2006. - №4. - С. 108-110.

4. Хаустов В.К. Особливий характер правовідносин у сфері інтелектуальної власності // Економічна теорія. - 2006. - №3. - С.32-42.

36. Місце і роль людини в економічній системі

Людина - надзвичайно складна істота. Сутнісні риси людини не є сталою данністю при народженні. Вони набуваються людиною у процесі її життєдіяльності, через зв’язок із зовнішнім предметним світом.

Якість людини, її здібності у загальному вимірі є результатом поєднання трьох факторів: біологічного (задатків)[1], соціального (соціальне середовище і виховання)[2] і психічного (внутрішнє “Я” людини, її воля тощо).

У діалектичній взаємодії біологічної і соціальної сторін людини, можливості використовувати у своїй діяльності при­родні й економічні закони і полягає глибинна сутність лю­дини як біосоціальної істоти.

Людину вивчають багато наук, у тому числі економічна наука, яка досліджує економічну сутність людини, її місце і роль в економічній системі, потреби, інтереси, господарську поведінку, тобто людину економічну (Homo ekonomicus).

Людина економічна - головний творчий суб’єкт рин­кової економіки, який володіє свободою вибору і приймає економічно раціональні та оптимальні рішення з урахуван­ням усіх наявних можливостей і умов, відповідно до своїх особистих інтересів, мети і пріоритетів.

На всіх етапах розвитку суспільства людина перебувала в центрі всіх економічних процесів і явищ. В економічній системі людина виступає як виробник, як суб’єкт еконо­мічних відносин, як споживач, як носій кінцевої мети суспільного виробництва [3]

Людина-виробник в економічній системі виступає робо­чою силою, особистим фактором виробництва, головним елементом продуктивних сил.

Робоча сила - це сукупність фізичних і розумових здібностей людини, її здатність до праці.

В історичному плані людина-виробник пройшла у своє­му розвитку стадію індивідуального (одноосібного) пра­цівника і стадію сукупного працівника.

На ранніх етапах розвитку суспільства, коли ще недо­статньо були розвинуті суспільний поділ праці й господарські зв'язки (натуральне господарство і дрібнотоварне виробниц­тво), коли речі виготовлялись від початку до кінця одним робітником, то останній виступав як працівник-індивід.

У подальшому, в міру поглиблення суспільного поділу праці, розвитку спеціалізації і кооперації виробництва, праця кожного працівника ставала частиною сукупної праці, а окремий працівник - частиною сукупного працівника.

Сукупний працівник - це сукупність працівників різ­них спеціальностей, які є учасниками спільного виробниц­тва певного товару на основі розподілу праці між ними.

Рівень розвитку сукупної робочої сили можна охарак­теризувати такими кількісними і якісними показниками.

В умовах розвитку науково-технічного прогресу вимоги до рівня підготовки працівників зростають. Без постійного підвищення рівня освіти, кваліфікації, культури, зміцнення здоров’я, вироблення психологічної сталості працівників не здатні ефективно взаємодіяти з іншими прогресуючими еле­ментами продуктивних сил - новою технікою, передовими технологіями, системами управління й організації вироб­ництва. Тому в сучасному розвинутому суспільстві інвес­тиції в “людський капітал”, тобто в розвиток знань, здібно­стей, у зміцнення здоров’я людини, вважаються найефек­тивнішими і гуманними вкладеннями.

Людина як суб’єкт економічних відносин. Людина еко­номічна реалізує себе в економічній системі завдяки пев­ним господарським відносинам, у які вона вступає з інши­ми суб’єктами в процесі виробництва, розподілу, обміну і споживання благ.

Людина як споживач реалізує себе через задоволення своїх різних потреб. Потреби людини можна поділити на потреби людини-працівника і потреби людини-підприємця. Потреби людини-працівника пов’язані з відтворенням робочої сили, тобто з особистим споживанням. У процесі трудової діяльності людина витрачає робочу силу, яку необ­хідно відновлювати. Для цього вона повинна мати набір товарів і послуг, щоб задовольнити свої фізіологічні, духовні та інші потреби. Потреби людини-підприємця стосуються відтворення матеріально-речових факторів виробництва, тобто виробни­чих потреб. Для того щоб відновити спожиті в процесі ви­робництва машини, верстати, обладнання, сировину, матері­али, паливо, електроенергію тощо, підприємець повинен їх придбати на ринку факторів виробництва. Потреби людини-працівника і людини-підприємця тісно переплітаються між собою, утворюючи спільні потреби лю­дей, задоволення яких забезпечує відновлення особистого і речового факторів суспільного виробництва.

Людина як кінцева мета суспільного виробництва. Людина в її цілісній сутності є головним критерієм роз­витку суспільного виробництва і головною його метою. Суспільний продукт, проходячи через фази виробництва, розподілу й обміну завершує свій цикл у фазі споживання. Без споживання виробництво існувати не може, воно не має сенсу. Задоволення різнобічних потреб людини - ось при­значення будь-якого виробництва. У цьому аспекті людина зі своїми потребами є природною і кінцевою метою суспіль­ного виробництва й одночасно головним фактором його функціонування.

Таким чином, функціонування і розвиток економічної системи неможливо оцінювати поза існуванням людини, її трудової діяльності, взаємозв'язків, потреб, інтересів, моти­вацій.