Примітки

1. Елецкий Н. Переход к глобально-иформационному способу производства и модификация общей экономической теории / Н. Елецкий // Мировая экономика и международные отношения. – 2008. - №2. – С. 24.

2. Зближення праці і власності є одним із атрибутів соціальної держави, незважаючи на те що сьогодні соціальне партнерство праці і капіталу навіть у найбільш благополучних країнах характеризується численними і різноманітними протиріччями. Очевидна тенденція подолання класових антагонізмів колишніх соціальних типів, що, утім, не заважає виникненню нових історичних форм соціальної стратифікації і нерівності. У соціальній державі розмивається класово-оріентована атрибутика сутності капіталу, яка пов'язана з відносинами експлуатації. Усе частіше вона трактується в контексті системної соціальної якості суспільства, орієнтованого на максимальний розвиток людського потенціалу.

Удосконалення суспільних взаємозв'язків, що набуває форми розвитку соціального капіталу, пов'язано з ослабленням, а потім і відмовою від традиційних для попередніх епох функцій держави як соціального інституту, що стоїть "над" суспільством, його перетворенням у систему сервісних відносин. Держава в цьому випадку включається в горизонтальні суспільні відносини як один із рівноправних за статусом функціональних інститутів, покликаних на гроші платників податків надавати необхідні їм послуги. Передбачається, що на ранніх етапах посткапіталістичної трансформації платники податків, власне кажучи, оплачують потрібні їм від держави послуги на тих же ринкових принципах, що і покупці всіх інших товарів (зрозуміло, з урахуванням специфіки соціальних потреб і механізму їхнього задоволення за допомогою податкової та трансферної систем). Серед основних таких послуг є, зокрема: забезпечення зовнішньої і внутрішньої безпеки; правовий захист і в більш широкому змісті - розробка загальних "правил гри" у просторі суспільних взаємодій, регулювання соціальних конфліктів.

3. Беккер Г. С. Экономический анализ и человеческое поведение // THESIS, 1993. Т.1. В.1. С. 29.

4. Буайе Р. Теория регуляции. М., 1997. – С.9.

21. Формаційний та цивілізаційний підходи до аналізу суспільних процесів

Суспільство є однією з найскладніших форм об’єктивної реальності. Суспільні процеси, на відміну від процесів, що властиві неживій природі, відбуваються у свідомо створеному людьми середовищі та пронизані цілеспрямованою діяльністю людей.

Нині в суспільствознавстві до аналізу суспільних процесів використовуються переважно формаційний, цивілізаційний та технологічний підходи.

У вітчизняній політичній економії тривалий час використовувався формаційний підхід, який розроблено і обгрунтовано у працях К. Маркса.

Характеристики суспільства на засадах формаційного підходу [1, c.1, 104-105].

- загальнонаукові принципи, що використовуються в аналізі суспільних процесів: принцип класичної загальнонаукової парадигми Р. Декарта-І.Ньютона;

- місце і роль людини в суспільних процесах: реалізується гносеологічний підхід, а людина є суб’єктом пізнання об’єктивних процесів;

- основна суперечність розвитку суспільства і форма її розв’язання: суперечність між продуктивними силами і виробничими відносинами; революційна зміна виробничих відносин і політико-юридичної надбудови;

- місце і роль держави в розвитку суспільства: держава є надбудовою над економічним базисом, має класову природу і виступає знаряддям панівного класу;

- структура суспільства на певному історичному етапі розвитку: суспільство (суспільно–економічна формація) складається з базису і надбудови; базис – це сукупність домінуючих виробничих відносин, що вирішальним чином впливають на структури політико-юридичної та ідеологічної надбудови;

- механізм розвитку суспільства: розв’язання антагоністичної суперечності між новими продуктивними силами і застарілими виробничими відносинами, між базисом і надбудовою шляхом соціальної революції;

- історичний розвиток суспільства: проходження кожним суспільством і сторичних суспільно-економічних формацій [2].

Характеристики суспільства на засадах цивілізаційного підходу [2]:

- загальнонаукові принципи, що використовуються в аналізі суспільних процесів: принципи системно-синергетичного аналізу;

- місце і роль людини в суспільних процесах: реалізується онтологічний підхід, де людина є суб’єктом пізнання і предметно-перетворювальної діяльності;

- основна суперечність розвитку суспільства і форма її розв’язання: суперечність між відносно самостійними індивідами і суспільством; зміна форм суспільної залежності людей, наростання свободи як сенс історії;

- місце і роль держави в розвитку суспільства: держава є організаційним центром суспільства, що в легітимний спосіб забезпечує досягнення суспільних цілей усіх членів суспільства;

- структура суспільства на певному історичному етапі розвитку: суспільство є органічною цілісністю, яку утворюють політична, духовно-культурна, соціальна й економічна підсистеми;

- механізм розвитку суспільства: процес диференціації всіх сфер суспільного життя з метою найефективнішого досягнення суспільних цілей і наступною інтеграцією їх у нову цілісність;

- історичний розвиток суспільства: індивідуальний шлях розвитку кожного суспільства, що належить до певної цивілізації, яка проходить етапи становлення, розквіту і занепаду [1, с. 103-104].

У науковій, навчально-методичній літературі знаходимо численні визначення цивілізації [3].