Примітки

1. Башнянин Г.І., Лазур П.Ю., Медведєв В.С. Політична економія. Частина 1. Загальна економічна теорія. Частина 2. Спеціальна економічна теорія: Підручник. – Київ: Ніка-Центр. Ельга, 2000. - С.11,14.

2. Єременко В. Економіка як наука: проблеми логіки, методології, класифікації // Економіка України. – 2005. - №12. – С.52-58.

Автор наводить схему, в центрі якої розташовано “Фундаментальні економічні дисциплі­ни”, які уособлюють найабстрактніші категорії та поняття економічної науки, ви­роблені людством упродовж його писаної історії. Як зазначає вчений, економічна наука історично рухалася від “Ойкономії” давніх греків, через різні форми “Політичної еко­номії”, так звану “чисту” “Економікс” до “Соціальної економіки”. Важливими гранями економічної науки у широкому розумінні слова є центральний ромб схеми - чотири “М”– “Мікроекономіка”, “Макроекономіка”, “Мезоекономіка”, “Міжнародна економіка”, - які утворюють собою “серцевину економічного знання”. Ця серцевина оточена численними спорідненими блоками економічних дисциплін – “Загальноісторичні економічні дисципліни” і “Загальноприкладні економічні дисциплі­ни”, “Галузеві економічні науки” та “Економіка галузей народного господарства”. В окремі підрозділи згруповано дисципліни, що відображають “Економіку продуктивних сил” у цілому, і окремо виділено “Економіку управління виробництвом”. Такою є, на думку автора, найзагальніша схема сучасної системи економічних наук, яка може бути як розширена, так і звужена. Приміром, не увійшли до наведеної схеми численні “споріднені” науки – такі, як інформаційна економіка, економіка знань, глобальна економіка тощо.

3. Гриценко А. Логіка курсу економічної теорії // Економіка України. – 2000. - №4. – С. 67 – 68.

17. “Кейнсіанська революція” в економічній науці

У 1936 році англійський економіст Дж. М. Кейнс опублікував свою видатну працю “Загальна теорія зайнятості, процента і грошей“ [1].

Блискучий економіст Дж. Гелбрейт у свій час писав, що вона абсолютно незрозуміла, погано написана та передчасно опублікована. Проте її ідеї з захопленням зустріли представники економічної науки, які проголосили „кейнсіанську революцію” в економіці, в політичних та бізнесових колах. Відомий дослідник економічної думки Селігмен поставив книгу Кейнса в один ряд з „Багатством народів” Сміта та „Капіталом” К. Маркса.

Головна ідея книги полягала в тому, що ринкова система не є досконалою, а вільна конкуренція, яка під тиском монополій на початку ХХ ст. модифікувалася в недосконалу конкуренцію, не здатна автоматично відновлювати ринкову рівновагу.

Монополізація економіки підірвала механізм вільного ціноутворення і за цих умов ринкове господарство, на думку Кейнса, буде постійно перебувати у стані депресії. Кейнс піддав сумніву дію автоматичного механізму саморегуювання не тільки на ринку товарів, а й на ринках робочої сили та капіталу. Кейнс доказував, що механізм автоматичного зрівняння попиту та пропозицій, тобто саморегулювання, на якому базується неокласична теорія, є утопією [2].

Кейнс переконливо доводив несправедливість тези неокласиків про автоматичне "самозцілення" ринкової економіки від спаду та стагнації[3].

Новий підхід Кейнса особливо чітко виявився при аналізі заощаджень [4].

Кейнс змінив уявлення про предмет та метод економічної теорії. Її предметом він вважав кількісні функціональні залежності та взаємозв'язки макроекономічних показників, які поділив на незалежні змінні (сукупна пропозиція, інвестиції, норма процента, гранична схильність до споживання чи заощаджень) та залежні змінні (зайнятість, сукупний попит, національний дохід). Що стосується методу досліджень, то Кейнс економічні явища розглядав у вигляді агрегатних (сукупних) категорій, що дало йому можливість виявити загальні функціональні зв'язки в ринковій економічній системі.

Особливістю методу досліджень Кейнса є і введення при аналізі суб'єктивного фактору - психології людей. Сам дослідник зазначав, що закони, які він сформулював, є не стільки економічними, скільки психологічними.

Хоча своїй теорії Кейнс дав назву "загальної теорії зайнятості", вона виходить далеко за межі проблем власне зайнятості, її зміст значно глибший і ширший.

Місце та роль теорії Кейнса в економічній науці визначаються насамперед кейнсіанською макроекономічною моделлю рівноваги і концепціями, пов'язаними з нею.