Примітки

1. Задоя А.О. Мікроекономіка: Навч. посіб. – К.: Т-во “Знання”, КОО, 2000. – 176 с.

2. Долан 3. Дж., Линдсей Д. Микроэкономика: Пер. с англ. В. Лукашевича и др.; Под общ. ред. Б. Лисовика, В. Лукашевича. - СПб.: Экон. шк., 1994. - 448 с.

3. Доллан З. Дж., Линдсей Д. Рынок: микроэкономическая модель / Пер. с англ. В. Лукашевича и др.; Под общ. ред. Б. Лисовика, В. Лукашевича. - СПб., 1992.

4. Курс экономической теории. Общие основы экономической теории, микроэкономика, макроэкономика, переходная экономика. - М.: МГУ им. М.В. Ломоносова, Издательство "ДИС", 1997. - 736 с.

5. Макконнелл К. Р., Брю С. Л. Аналітична економія. Принципи, проблеми і політика. Частина 2. Мікроекономіка / Пер. з англ. 13 видання. Наук. ред. перекладу Т. Панчишина. - Львів: Просвіта, 1999.—650с.

6. Макконнелл К. Р., Брю С. Л. Экономикс: принципы, проблемы и политика: Пер. с англ. 2-го изд. В 2 т.— М.: Республика, 1992. - Т. 1. - 399с.; Т. 2.- 400с.

7. Нуреев Р.М. Курс микроэкономики. Учебник для вузов. - Издательская группа НОРМА-ИНФРА, М., 2000. - 572 с.

8. Піндайк Р. С., Рубінфельд Д. Л. Мікроекономіка / Пер. з англ. А. Олійника та Р. Скільського. - К.: Основи, 1996. - 646 с.

9. Семюелсон Пол А., Нордгауз Вільям Д. Мікроекономіка: Пер. з англ. / Наукова редакція перекладу С. Панчишина. - К.: Основи, 1998.- 676с.

10. Хайман Д. Н. Современная микроэкономика: анализ и приложения: Пер. с англ. В 2 т. - М.: Финансы и статистика, 1992. Т.1. - 384с.; Т.2.- 384с.

11. Базилевич В., Лук’янов В., Писаренко Н., Квіцинська Н. Мікроекономіка: Опорний конспект лекцій. - К.: Четверта хвиля, 1997. - 248 с.

12. Карагодова О.О., Черваньов Д.М. Мікроекономіка. - К., 1997.

13. Лісовий А.В. Мікроекономіка: Курс лекцій. - Ірпінь: Академія ДПС України, 2002. - 200 с.

14. Мікроекономіка і макроекономіка: Підручник для студентів екон. спец. закл. освіти: У 2 ч. / С. Будаговська, О. Кілієвич, І.Луніна та ін.; За заг ред. С.Будаговської. – К.: Основи, 1998. – 518 с. [ Мікроекономіка – с. 12 –210].

15. Слухай С.В. Довідник базових термінів та понять з мікроекономіки. - Київ: Лібра, 1998. – 254 с.

16. Вэриан Х. Р. Микроэкономика. Промежуточный уровень. Современный подход: Учебник для вузов / Пер. с англ.под ред Н. Л. Фроловой. – М. : ЮНИТИ, 1997. – 767 с.

17.Базілінська О. Я., Мініна О. В. Мікроекономіка: Навчальний посібник / За ред. О. Я Базілінської. Вид-ня 2-ге, прероб. Та доп. – Київ6 “Центр навчальної літератури”, 2005. – 325 с.

18.Ястремський О. І., Гриценко О. Г. Основи мікроекономіки. - К.: Знання, 1998. - 674с.

15. Методи мікроекономічного аналізу

Мікроекономіка є складовою економічної теорії і використовує її методи в процесі вивчення основних економічних проблем.

Слово “метод” походить від гр methodas - шлях пізнання, дослідження. Стосовно економічної теорії поняття “метод” можна визначити як систему прийомів, способів пізнання економічних явищ і процесів. Методологія економічної теорії – це наука про методи (систему прийомів, способів) пізнання економічних явищ і процесів.

Питання про методи мікроекономічної теорії – це питання про те, як, яким чином досліджуються мікроекономічні економічні явища і процеси. Методологічні основи мікроекономічних досліджень базуються на діалектичному підході до явищ, системному аналізі, методах дедукції, індукції, абстракції, моделюванні, економіко-математичних, графоаналітичних та інших методах.

Мікроекономіка спирається на ряд фундаментальних принципів, які визначають своєрідність мікроекономічного аналізу.

Економічний атомізм. Мікроекономіка концентрує свою увагу на поведінці економічних одиниць, які приймають самостійні рішення і здійснюють їх у своїй власній економічній діяльності. При цьому поведінку будь-яких сукупностей економічних суб’єктів мікроекономіка трактує як рівнодіючу вчинків окремих економічних одиниць – атомів економічної діяльності.

Економічний раціоналізм. Наступна принципова риса мікроаналізу – гіпотеза про раціональність поведінки економічних суб’єктів. У першу чергу це передбачає послідовність і закономірність їх поведінки, оскільки саме це і визначає можливість їх наукового дослідження. Але сутність концепції економічного раціоналізму заключається в допущенні того, що економічні суб’єкти при прийнятті економічних рішень здійснюють співставлення вигод і витрат. Це дозволяє їм визначати найбільш оптимальні дії в даних умовах [1, с. 14].

Граничний аналіз або маржиналізм. Граничний аналіз – це технічний прийом, який використовується при прийнятті рішень стосовно максимізації чистого виграшу від певної дії. Це дослідження того, яким чином кожна додаткова операція, здійснена за певний період, впливає на мету, досягти якої прагне людина.

Прикладами таких граничних величин можуть бути граничні витрати (витрати, необхідні для збільшення результату на одиницю) чи гранична корисність (корисність, що її приносить споживання додаткової одиниці блага). Раціональний суб’єкт має продовжувати пошук кращих рішень до того часу, поки гранична вигода не зрівняється з граничними витратами. Саме у цьому разі він досягне максимальної реалізації своєї мети.

Граничний аналіз дає змогу з точки зору теорії розглянути процес прийняття оптимального рішення (як індивідуального, так і в суспільстві в цілому).

Функціональний аналіз. Велике значення в мікроекономіці має функціо­нальний аналіз. У ході його здійснення в досліджуваному явищі виділяється характерна риса, яка нас цікавить, а потім розпочинається пошук факторів, що на неї впливають. Після встановлення таких факторів визначається спосіб їх взаємодії з виділе­ною характеристикою, тобто функція.

Рівноважний підхід. Важлива риса мікроаналізу - рівноважний під­хід до дослідження динамічних явищ і процесів. Розглядаючи сталу динаміку економічних явищ, мікроекономіка намагається вивчити такий їхній стан, який характеризується відносною стабільніс­тю, тобто рівновагою. Рівновага означає, що немає внутрішніх тенденцій до зміни існуючого стану. Якщо при незначних змінах зовнішнього середови­ща ситуація докорінно змінюється, то така рівнова­га називається нестійкою. Якщо при виникненні таких зовнішніх змін у самій системі з'являються сили, що відроджують рівновагу, то вона називаєть­ся стійкою. Зміни зовнішніх умов можуть бути знач­ними, тоді така економічна система перейде від од­ного рівноважного стану до іншого аналогічного стану.

Встановлення способу взаємодії сил, що без­посередньо контактують у цій взаємодії, аналіз ре­зультатів їх взаємовпливу та стійкого функціону­вання в зовнішньому середовищі, яке динамічно змінюється, а потім передумов виникнення та роз­паду таких систем і перехід до нових - один з ключових напрямків розвитку мікроекономіки.

Методи статики і динаміки. У мікроекономічних дослідженнях особливо ши­роко використовуються методи статики і динаміки. Метод статики передбачає порівняння різних рів­новажних станів, при цьому перехід від однієї рівно­ваги до іншої залишається поза аналізом. Метод ди­наміки, навпаки, вимагає аналізу власне переходу від одного стану рівноваги до іншого.

Кінцевим завданням мікроекономічних досліджень є розробка теорій та моделей.

Мікроекономічні дослідження, як правило, розпо­чинаються зі збирання та вивчення фактів економіч­ного життя. Узагальнення їх, виділення найсуттєві­ших та абстрагування від другорядних, дослідження причинно-наслідкових зв'язків дає змогу встановити мотиви поведінки економічних суб'єктів та побудува­ти модель.

Економічна модель - це система взає­мозв'язків між економічними змінними, яка дає змо­гу прогнозувати результат. Іншими словами, вона ви­користовується для передбачення того, як зміни еко­номічних умов призведуть до зміни економічних ре­зультатів [5, c.14].

Економічні змінні - це натуральні величи­ни, які можуть якимось чином вимірюватися, або су­ми грошей, що можуть набувати можливих значень.

Висновки з економічних моделей виражаються у формі гіпотез, тобто тверджень про причини і на­слідки, які потребують підтвердження чи заперечення фактами.

Метою економічного моделювання є намагання допомогти зрозуміти, як функціонує той чи інший сектор економіки. Модель – це спрощене відображення реальності. “Сила моделі, - наголошує американський вчений Х. Р. Веріан, – в уникненні другорядних деталей. Це дозволяє економісту зосередитися на суттєво важливих рисах економічної реальності, які він прагне зрозуміти” [3, c. 16]. Критерієм корисності економічної моделі є не ступінь її відповідності реальним економічним проце­сам, а відповідність отриманих за її допомогою про­гнозів реальним подіям. Тому модель має бути мак­симально спрощеною, що дасть змогу розширити масш­таби та ефективність її використання.

Побудова моделі пов'язана з втратою частини ін­формації про об'єкт, який досліджується. Це допома­гає абстрагуватися від його другорядних елементів, сконцентруватися на головних складових системи та їхніх взаємозв'язках.

Відомі величини, що вводяться у модель в готовому вигляді, називаються екзогенни­ми. Величини, які отримують у рамках моделі при вирішенні поставленого завдання, називаються ендо­генними.

Економічні моделі можуть бути у математичній, табличній і графічній формах [4]. Найпростішим видом економіко-математичного мо­делювання є моделювання у двовимірному просторі - за допомогою графіків. Саме цей метод найчастіше використовується у мікроекономіці.

Отже, економічну модель можна визначити як спрощений опис певного аспекту економічної діяльності. Цей опис може бути виражений не тільки у вигляді графіків, схем, а й у вигляді математичних рівнянь і навіть слів.