Примітки

1. Результати дослідження були викладені у десяти тезах-висновках. Перш за все Подолинський наголошував на тому, що загальна кількість енергії, яка нагромаджена на землі і є в розпорядженні людства, поступово збільшується за рахунок праці. Саме він уперше у світовій науці висловив гіпотезу про можливість безпосереднього синтезу продуктів харчування з неорганічних елементів. Разом з цими важливими висновками вчений вважав, що позбавити людство від марнотратства природних ресурсів та забезпечити найбільше акумулювання енергії може лише соціалізм.

2. Дане дослідження вважається початком вивчення економіко-математичних проблем попиту та взаємозв’язку між функцією попиту, рухом цін і доходів. Воно було визнане та високо оцінене зарубіжними економістами Р. Алленом та Дж. Хіксом. Є. Слуцький вперше у світовій науці поставив питання про потребу у формуванні особливої науки – праксеології. Ця наука повинна була займатися розробкою принципів раціональної поведінки людей в різних умовах життя. Ідеї Є. Слуцького, модернізувавши математичним апаратом, використовували видатні зарубіжні економісти К. Ерроу та Ж. Дебре.

13. Економічна теорія марксизму

Про марксизм сьогодні на Заході й у нашій країні поширені різні уявлення. Під марксизмом варто розуміти економічну теорію Маркса, представлену в трьох томах "Капіталу" і "Теоріях додаткової вартості".

Незважаючи на те, що окремі частин "Капіталу" Марксом не були довершені і він сам про це говорив, економічна теорія марксизму є досить системною і послідовною [1].

Сьогодні в наукових колах існує згода в тім, що марксизм являє собою розвиток і завершення класичної політичної економії. Іноді на Заході Маркса розглядають як продовжувача вчення утопістів або як послідовника Давида Рікардо. Ці уявлення явно спотворюють суть справи [2].

Сам Маркс оцінював свої заслуги в економічній теорії надто скромно. Його дійсні наукові відкриття пов'язані з двома речами - розвитком двоїстого характеру праці і розглядом додаткової вартості в її власному змісті як надлишку праці - на відміну від прибутку, відсотка і ренти, що виступають у якості її специфічних форм і окремих випадків. Ці дві обставини і визначили той чіткий і послідовний характер викладу економічної теорії марксизму, яким захоплювався Веблен та багато інших дослідників [3].

Марксизм надавав надзвичайно великої уваги не стільки технології (хоча Маркс вбачав у появі "науки технології" важливий елемент руху і розвитку індустріального суспільства), скільки праці, її процесуальним характеристикам та її формам. У той же час праця (і особливо процес праці) імпліцитно містить у собі технологію як послідовність дій над вихідним матеріалом, для того щоб він перетворився в благо, необхідне людині.

Надзвичайно чітко Маркс сформулював предмет свого дослідження в "Капіталі": це - капіталістичний спосіб виробництва і відповідні йому відносини виробництва й обміну. При цьому Маркс добре розумів, що сфера обміну і обігу являє собою сферу вільної поведінки людини - як він говорив, сферу волі, рівності, братерства і бентама. Що стосується сфери виробництва, то вона представлена в Маркса послідовними процесами, що диктують людям необхідність дії. Відзначимо цю відмінність: якщо сфера обігу у відомому змісті є сферою волі (що існує в межах обсягу гаманця), то сфера виробництва являє собою сферу обмежень індивідуальної волі об'єктивними обставинами. Тут людські дії підпорядковані меті виробництва, природним властивостям використовуваних у виробництві речей і природних процесів. При цьому спосіб виробництва - явище історичного характеру. Кожен спосіб виробництва виникав у силу певних історичних передумов і замінювався іншим завдяки тим передумовам, що він створював власним розвитком .

Центральне місце у всій економічній системі марксизму займає праця. І всі економічні форми, розглянуті Марксом, - товар, капітал, фабрика, прибуток, рента і т.д. - містять у собі працю як субстанцію і як специфічну економічну форму.

Сучасні марксисти являють собою квітчастий букет різних представників науки. Деякі з них є справжніми знавцями і прихильниками ідей Маркса. Інші намагаються "вживити" у марксизм ідею методологічного індивідуалізму. Треті прагнуть звільнити марксизм від "наддетермінізму", вважаючи, що детермінізм не відповідає сучасному духу волі і демократії. Однак звільняючись від детермінізму, вони звільняються від об'єктивних причин і закономірностей, звільняються від економічної науки як науки [4].