Примітки

1. Економічна думка зародилася ще в стародавньому світі. Першими економічними узагальненнями, які дійшли до нас, є написи на єгипетських пірамідах, звід законів царя Хаммурапі у Вавілонії. У них деталізовані податкова система, громадські роботи, різноманітні штрафи та ін. Економічні погляди того часу, як правило, були окремими складовими більш широких за своїм суспільним змістом творів, трактатів. Погляди мислителів античного світу, рабовласницького та феодального періодів історії стосувалися різних аспектів економічного життя: форм та джерел розвитку суспільства; ролі різних сфер суспільства; ролі грошей, початкових форм грошового обігу та первинних форма капіталу; справедливості і сенсу економічної діяльності тощо. В економічній думці того часу погляди різнилися в питаннях ставлення до натурального та грошового господарства.

Перша спроба теоретично осмислити і більш-менш системно викласти економічні проблеми була здійснена Арістотелем (384-322 рр. до н.е.), який чітко виділив і систематизував дві форми – “економіка” і “хрематистика”. Під першою він розумів багатство як сукупність корисних речей, а під другою - багатство як нагромадження грошей. За цим розмежуванням стояло узагальнення особливостей натурального і грошового господарства, а також виділення Арістотелем двох наук, серед яких лише хрематистика займалася дослідженням руху багатства у грошовій формі.

2. Франсуа Кене не був професійним економістом. Виключно завдяки своїм природним здібностям здобув професію лікаря (до 11 років не знав грамоти). Захоплювався проблемами, що далеко виходили за межі медицини. Спочатку зацікавився філософською наукою, а потім - політичною економією: людський організм і суспільство; кровообіг або обмін речовин у людському тілі і обіг продуктів у суспільстві. В 1756 р. у віці 62 років він дає згоду взяти участь у підготовці “Енциклопедії”, яку видавали Дідро та д’Аламбер. У ній і були надруковані основні економічні твори (статті) Ф.Кене: “Населення” (1756), “Фермери”, “Зерно”, “Податки” (1757), “Економічна таблиця” (1768) та ін. (Юхименко П.І., Леоненко П.М. Історія економічних учень: Навч. посіб. - К.: Знання-Прес, 2000.- 514 с.).

3. Основна праця А.Сміта - “Дослідження про природу і причини багатства народів” (1776). Вона чотири рази перевидавался за життя А.Сміта. У 2001 році за фінансової та експертної підтримки міжнародного фонду “Відродження” в рамках спільної програми з центром розвитку видавничої справи Інституту відкритого суспільства - Будапешт праця А.Сміта перекладена і видана українською мовою в Україні (Адам Сміт. Добробут націй. Дослідження про природу та причини добробуту націй. - Port-Royal: Київ, 2001. - 593 с.).

Основна праця Д. Рікардо: “Засади політичної економії і оподаткування” (1817). У цій праці, як і в інших, Рікардо виступає як ідеологі промислової буржуазії. Причому він не лише розробляв економічну програму буржуазного розвитку, а й брав активну участь у політичній боротьбі буржуазії з землевласниками. Ця праця, яка за життя автора перевидавалася тричі, має 32 глави та 3 частини: засади економічної теорії (вартість і дохід); теорія і практика оподаткування; погляди з ряду конкретних проблем і аналіз концепцій А. Сміта, Т. Мальтуса, Ж.Сея.

Як і Сміт, найдосконалішим суспільство Рікардо вважав таке, де найповніше реалізуються принципи економічного лібералізму – вільна конкуренція, підприємництво, торгівля та інші “економічні свободи”, що й виступає головною умовою примноження багатства країни. Таким суспільством він вважав капіталістичне (ринкове).

У сфері міжнародних економічних стосунків особливе мііііссце посіідає принцип порівняльної переваги, який Рікардо обгрунтував на основі політики вільної торгівлі у зовнішній торгівлі. Рікардо вивів закон порівняльної переваги, який гласить: “країна повинна спеціалізуватися на виробництві якогось товару та експортувати його, якщо відмінність між витратами виробництва цього товару і вищими витратами виробництва інших товарів більша, ніж в інших країнах”.

4. Основні праці К.Маркса: “До критики політичної економії” (1855); “Капітал” - перший том (1867). Другий і третій томи “Капіталу” К.Марксу завершити не вдалося. Їх підготовку до друку взяв на себе Ф.Енгельс. Другий том вийшов з друку в 1885 р. і третій у 1894 р.

5. Макконнелл К. Р., Брю Ст. Л. Экономикс: Принципы, проблемы и поли­тика / Пер. с англ. - В 2 т. - М., 1992. - Т. 1. - С. 18.

6. Політична економія: Навч. посібник / К.Т. Кривенко, В.С. Савчук, О.О. Бєляєв та ін.; За ред. д-ра екон. наук, проф. К.Т. Кривенка. - К.: КНЕУ, 2001. - 508 с.; Бєляєв О.О., Бебело А.С. Політична економія: Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 2001. - 328 с.; Економічна теорія: Політекономія: Підручник / За ред. В.Д. Базилевича. - К.Знання-Прес, 2001. - 581 с. та ін.