Завдання 3.2.15. Зробіть пояснення до рис. Крива пропозиції робочої сили

Коментар до завдання

Згідно з маржиналістською концепцією заробітна плата як ці­на робочої сили найманого працівника передусім залежить від йо­го рішення продавати чи не продавати робочу силу. Абстрагував­шись від об’єктивної необхідності найманого працівника продати свою робочу силу, можна уявити, що він, приймаючи рішення, ро­бить вибір між двома видами корисності: дозвіллям і доходом, який забезпечує споживання життєвих засобів.

. Використання ча­су на дозвілля (відпочинок) означає для власника робочої сили скорочення робочого часу. Насправді він так прагне поєднати пра­цю і дозвілля, щоб гранична корисність 1 год. дозвілля дорівнюва­ла граничній корисності благ, які можна придбати за годинну за­робітну плату (1 год. праці). Граничною, на його погляд, є корис­ність, яку отримує споживач унаслідок збільшення споживання конкретного блага на одну одиницю. Отже, годинна ставка заро­бітної плати є альтернативною втратою 1 год. дозвілля, тобто вар­тістю благ і послуг, якими йому доводиться жертвувати, продов­жуючи на 1 год. відпочинок. Зростання годинної ставки заробітної плати виявляється в ефекті заміщення у посиленні прагнення до праці, внаслідок чого найманий працівник може придбати більше благ (відрізок кривої ABC).

Водночас спрацьовує і ефект доходу, згідно з яким висока зарплата збільшує дохід найманого працівника, дає змогу йому менше працювати для отримання того самого чи більшого набору благ і збільшення часу відпочинку (відрізок кривої СD).

Ефект заміщення переважає за низьких ставок заробітної пла­ти, зі зростанням яких пропозиція робочої сили збільшується.

Зі збільшенням заробітної плати посилюється ефект доходу і скорочується пропозиція робочої сили. Тому крива пропозиції ро­бочої сили індивідуального працівника має вигляд загнутої назад (лінії справа — ліворуч, тобто з південного сходу на північний за­хід (СD).

На відрізку, де переважає ефект заміщення, вона зростає зліва праворуч, тобто з південного заходу на північний схід, відображаю­чи збільшення пропозиції у міру зростання зарплати (ABC). Як тільки починає переважати ефект доходу, зростання зарплати зу­мовлює скорочення пропозиції робочої сили і крива тяжіє назад до осі зарплати (СD).

Залежність пропозиції робочої сили від зростання заробітної плати зумовлена тим, що вищу оплату одиниці робочого часу пра­цівники сприймають як більші втрати доходу (більші збитки) у разі заміни робочого часу відпочинком. Цим зумовлене відчуття ефекту заміщення вільного часу робочим, а отже, прагнення біль­ше працювати, щоб, замість збільшення часу дозвілля, більше за­робити й отримати більше благ (додатково придбаних товарів та послуг).

З досягненням високого рівня споживання благ послаб­люється відчуття ефекту заміщення, внаслідок чого проявляється ефект доходу, тобто виникає не лише бажання більше купувати і споживати благ, а й більше відпочивати. Наслідком цього є змен­шення пропозиції робочої сили. Крім того, працівникові хочеться більше отримувати й такого блага, як вільний час, хоч і не за го­тівку, як це відбувається при оплаті ігор, туристичних путівок то­що, а за ті гроші, які можна було б отримати додатково, якби за­мість дозвілля він працював. У цьому і проявляється ефект дохо­ду, коли після певного рівня заробітної плати, отже, й достатку, хочеться і коротшого робочого дня, тижня.

Як відомо, зі зростанням ціни на звичайний товар збільшуєть­ся його пропозиція. Специфіка товару робоча сила зумовлює (при оптимізації зайнятості) не відхилення кривої після оптимуму (С) ліворуч (СD) до осі координат заробітної плати, а рух вгору, пара­лельно до неї (перпендикулярна пунктирна пряма лінія 6 - С да­лі вгору). Цьому сприяє зростання пропозиції робочої сили пра­цівників інших сфер зайнятості, яких буде приваблювати висока оплата праці.