Завдання 3.2.2. Зробіть пояснення до рис. Двосекторна модель кругообігу продуктів і доходів

Коментар до завдання

Макроекономічний аналіз грунтується на моделі кругообігу ресурсів, продуктів і доходів – моделі кругових потоків. Вихідну основу цієї моделі становить взаємозв’язок запасів і потоків.

Поняття “потік” характеризує економічний процес, який відбувається неперервно і вимірюється в одиницях за певний період часу (розмір споживчих витрат за рік, річний обсяг інвестицій тощо).

Поняття “запас” – це величина, яку використовують для вимірювання показника у конкретний момент часу, на певну дату (державний борг, обсяг капіталовкладень в економіку, загальна кількість безробітних тощо). Потоки викликають зміни в запасах: нагромадження бюджетних дефіцитів призводить до зростання державного боргу. Зміни запасу капіталів на кінець поточного року у порівнянні з його величиною на кінець попереднього року можна представити як потік чистих інвестицій за рік тощо.

В економіці існує певний взаємозв'язок між показниками запасу і пото­ку:

- запас дорівнює накопиченим за певний період потокам;

- потік дорівнює різниці між запасами на початок та кінець періоду.

В таблиці показані споріднені економічні показники, одні з яких є потоками, а інші - запасами (табл.).

Таблиця

Поняття "запас" і "потік"

	Запас	Потік
1	Державний борг	Дефіцит державного бюджету
2	Нагромаджений в економіці Капітал міці капітал	Обсяг інвестицій
3	Майно споживача	Доходи і витрати споживача
4	Добробут	Дохід
5	Кількість безробітних	Кількість осіб, які втрачають роботу

У своїй елементарній формі ця модель містить у собі тільки дві категорії економічних суб’єктів – домогосподарства і підприємства (фірми) - і не передбачає державного втручання в економічну діяльність, зв’язків із зовнішнім світом.

Домашні господарства: містять у собі всі приватні господарства, що задовольняють споживання, яке пов’язане з життям сімей (індивідів). Домашні господарства мають у своїй приватній власності чинники виробництва, продаж або оренда яких приносить дохід, який направляється на витрати, що пов’язані з поточним споживанням, і на заощадження.

Підприємства – усі фірми країни, що виробляють і реалізують товари і послуги з метою одержання прибутку. Підприємства закуповують чинники виробництва, продають товари і послуги, інвестують виробництво.

На рисунку економіка (економічна діяльність) представлена замкнутою системою, в якій доходи одних економічних суб’єктів є витратами інших. Так, споживчі витрати домогосподарств на придбання товарів є доходами фірм від реалізації готової продукції; витрати фірм на оплату ресурсів є доходами домогосподарств (заробітна плата, рента та інші види доходів). Потоки “доходи-витрати” та “ресурси-продукція” здійснюються одночасно у протилежних напрямах. Таким чином досягається рівність загальної величини продажу фірм та загальної величини доходів домогосподарств.

Отже, для закритої економіки без державного втручання величина загального обсягу виробництва у грошовому виразі дорівнює загальній величині грошових доходів домогосподарств.

При цьому також справедливою є рівність доходів (Y) і сукупних витрат (у даній моделі це витрати на поточне споживання - С), тобто Y=C.

Враховуючи сказане, національний продукт можна визначити як:

- суму вартості вироблених товарів і послуг;

- сукупні витрати;

- сукупні доходи.

Завдання 3.2.3.

Зробіть пояснення до рис. Заощадження, інвестиції

та фінансові ринки в моделі кругообігу

Коментар до завдання

На рисунку зображена модель кругообігу продуктів і доходів з урахуванням таких процесів, як заощадження, інвестиції та фінансові ринки.

В найпростішій двосекторній моделі кругообігу продуктів і доходів що­річні витрати домогосподарств (С) дорівнюють величині доходів (Y): Y=C. Проте насправді щорічні поточні витрати домогосподарств у середньому є меншими, ніж величина їхніх доходів, оскільки певну частку отриманих доходів домогосподарства заощаджують.

Та частина доходу (Y), яка не використовується на поточне споживання (С), є заощадженнями домогосподарств (S). І тоді справедливим буде рівняння: Y= C+S.

Найпоширенішими формами заощаджень є нагромадження у вигляді готівки, внески в банках, придбання акцій, облігацій та інших цінних паперів.

З іншого боку, фірми в середньому витрачають більше, ніж отримують від реалізації своєї продукції. Це пояснюється тим, що, окрім платежів за ресурси, які необхідні для підтримки обсягу виробництва на поточному рівні, фірми повинні здійснювати інвестиції (S).

Під інвестиціями розуміють всі витрати, які безпосередньо сприяють зростанню загальної величини нагромадженого в економіці капіталу. Інвестиції складаються з двох компонентів. Перший з них - це інвестиції в основний капітал, тобто придбання новостворених матеріальних благ, таких, як виробниче обладнання, комп'ютери, будівлі виробничого призначення тощо. Другий компонент - інвестиції в товарно-матеріальні запаси, якими є нагромадження запасів сировини для подальшого використання її у вироб­ничому процесі, а також нагромадження запасів нереалізованої продукції.

Таким чином, оскільки домогосподарства, як правило, витрачають що­року менше у порівнянні з величиною своїх доходів, тоді як фірми витрача­ють щороку дещо більше, ніж отримують від реалізації своєї продукції, в моделі кругообігу з'являються фінансові ринки.

Під фінансовими ринками розуміють сукупність ринкових інститутів, які направляють потік грошових коштів від власників до позичальників. Вони переміщують значну частину заощаджень перетворюючи їх в інвестиції. Інша частина коштів переміщується безпосередньо від домогосподарств до фірм внаслідок придбання акцій, облігацій та інших цінних паперів. Таким чином, справедливим у даному випадку є рівняння: Y = C + S = C + I.

Модель кругообігу, яка розглядається, є спрощеною, адже не всі фірми насправді є позичальниками, не всі категорії домогосподарств належать до категорії за-ощаджувальних, джерелами заощаджень або позичальниками можуть бути й інші аґенти, в тому числі й такі, що перебувають за межами даної системи.

Паралельно з введенням до моделі кругообігу інвестицій і заощаджень виникає серйозна проблема. Припускалося, що домогосподарства одразу витрачають увесь свій доход, що забезпечувало рівність національного продукту і сукупних витрат, а також рівновагу всієї економічної системи. Але тепер виникає дві окремі групи осіб, які приймають рішення щодо інвестицій та заощаджень. Чи можна за таких умов бути впевненими, що інвестиції дорівнюватимуть заощадженням і, відповідно, сукупні витрати дорівнюватимуть національному продукту? Адже, коли така рівність порушу­ється, економічна система стає нерівноважною.

Варто підкреслити, що навіть тоді, коли I S система є нерівноважною, національний продукт завжди дорівнюватиме величині фактичних витрат. Роль балансу при цьому відіграють інвестиції в товарно-матеріальні запаси:

- якщо S>I, то збільшуються незаплановані інвестиції в товарно-матеріальні запаси;

- якщо S<I, то зменшуються незаплановані інвестиції в товарно-матеріальні запаси.

Таким чином, оскільки враховуються інвестиції в товарно-матеріальні запаси, то інвестиції завжди дорівнюватимуть заощадженням і, відповідно, національний продукт завжди дорівнюватиме величині фактичних витрат.