Завдання 3.1.15. Зробіть пояснення до рис. Середні витрати підприємства

Коментар до завдання

На рисунку на осі абсцис відображаються витрати С, на осі ординат - обсяг випуску продукції Q.

Будь-яке підприємство має знати, які в нього витрати на одиницю продукції в середньому. Виділяють середні постійні, середні змінні і середні загальні витрати.

AFC (Average Fixed Variable Costs) - середні постійні витрати. Це постійні витрати на одиницю продукції. Визначаються шляхом ділення постійних витрат (FC) на відповідний загальний обсяг виробництва підприємства. тобто AFC = FC / Q.

AVC (Average Variable Costs) - середні змінні витрати. Визначаються шляхом ділення змінних витрат (VC) на відповідний (загальний) обсяг виробництва підприємства, тобто AVC = VC/Q.

ATC (Average Total Costs) - середні загальні витрати. Визначаються шляхом ділення загальних витрат (TC) на відповідний (загальний) обсяг виробництва підприємства, тобто ATC =TC/Q.

Оскільки загальні витрати - це сума постійних і змінних витрат (TC=FC+VC), величина середніх загальних витрат визначається як сума середніх постійних і середніх змінних витрат:

ATC = TC/Q= (FC+VC)/Q = AFC+AVC

Завдання 3.1.16. Зробіть пояснення до рис. Розподіл податку при еластичному (а)та нееластичному (б) попиті

Коментар до завдання

На рисунку зображено випадки розподілу податку при еластичному та нееластичному попиті на продукцію за умови, що еластичність пропозиції приймається по­стійною.

З графіків видно, що при еластичному попиті основна част­ка податку припадає на виробника, а при нееластичному - пе­реважно на споживача. Крім цього, абсолютна величина податкових надходжень при нееластичному попиті буде вищою . Саме тому держава оподатковує акцизним збором передусім товари, попит на які є нееластичним (тютюнові вироби, алко­гольні напої).

На рисунку заштриховані трикутники показують обсяг продук­ції, яка була б вироблена та придбана, якщо б держава не запро­вадила податок. Ці втрати для суспільства є прямим наслідком встановлення податку, і вони будуть тим більшими, чим вищою буде еластичність попиту на товар.

Отже, непрямий вплив держави на ринкові ціни через подат­ки, як і директивне ціноутворення, у більшості випадків знижує ефективність функціонування економіки.

Завдання 3.1.17. Зробіть пояснення до рис. Вплив на ціну непрямих податків

Коментар до завдання

Розглянемо вплив на рівноважну ціну таких непря­мих податків, як акцизний збір і податок на додану вартість, плат­никами яких є виробники (продавці) товару.

На графіку до введення податку лінія попиту займала поло­ження D лінія пропозиції - S, початкова ціна становила ЦП, а рів­новажний обсяг виробництва дорівнював КП. Припустимо, що уряд запровадив на товар податок у розмірі П гривень на одини­цю продукції, що означає для виробника подорожчання товару. У цьому разі він буде згоден запропонувати ринку таку саму кількість продукції, але якщо його ціна буде вищою за рівноваж­ну на величину цього податку. У результаті лінія пропозиції пе­реміститься вгору на величину П гривень і займе положення S1, а ринкова рівновага зміститься в точку В.

Нова рівноважна ціна дорівнюватиме Ц1, а обсяг продажу вна­слідок підвищення ціни зменшиться до К1. Ціна, яку сплачує по­купець (Ц1), стане вищою від початкової (ЦП), а ціна без податку, яку фактично отримає продавець після сплати податку (Ц2), буде меншою від початкової. Порівняння розміру виручки виробника до введення податку (площа прямокутника ОЦПСКП) з вируч­кою, яку він отримає після його сплати (площа прямокутника ОЦ2АК1), показує, що запровадження непрямих податків зменшує виручку виробника. Не вигідні такі податки і споживачеві, оскільки без них він міг би придбати більшу кількість товару за меншою ціною. Загальна сума податку, яка надійде до бюджету, визнача­ється множенням розміру податку (П) на обсяг продажу (К1) і до­рівнюватиме площі прямокутника Ц2Ц1ВА. Його частина, яка знаходиться нижче лінії Ц_ПС (площа прямокутника Ц2ЦПLA), по­казує втрати виробника від уведення податку, а вище (площа прямокутника ЦПЦ1ВL) - втрати покупця. Незважаючи на те, що вся сума податку сплачується до бюджету виробником, частина “податкового тягаря” лягає на плечі покупця.

3.2. Завдання та коментар до графічних

макроекономічних моделей

Завдання 3.2.1.

З робіть пояснення до рис. Крива виробничих

можливостей

Коментар до завдання

На рисунку зображено найпростішу модель гіпотетичної економіки, яка використо­вує власні обмежені природні й людські ресурси на виробництво лише двох товарів: засобів виробництва і предметів споживання. Кількість наявних ресурсів і рівень розвитку виробничих сил вважаються незмінними.

На вертикальній осі позначено кількість одиниць засобів виробництва (Y), а на горизонтальній - предметів споживання (X).

Крива ABCD називається межею виробничих можливостей. Будь-яка точка на цій кривій показує максимальну кількість одиниць засобів ви­робництва і предметів споживання, які виробляються при повному й ефективному використанні ре­сурсів у економіці.

Якщо всі ресурси вкласти у виробниц­тво засобів виробництва, то вироблятимуться тільки засо­би виробництва Y_A.

Якщо всі ресурси вкласти у виробниц­тво предметів споживання, то буде вироблена тільки певна їхня кількість X_D.

Коли економіка країни пе­ребуває в стані, якому від­повідає точка F чи будь-яка інша точка нижче кривої ви­робничих можливостей, то в економіці або є недовикористані ресурси, або вони вико­ристовуються неефективно.

Рух від стану F до, наприк­лад, стану N дає змогу виробити більше предметів споживання (X_N>X_F), водночас збільшуючи випуск засобів виробництва (Y_N>Y_F). Точка G лежить вище межі виробничих мож­ливостей країни, тому рівень виробництва, який відповідає цій точці, недо­сяжний при даному рівні розвитку виробничих потужностей. У стані В економіка виробляє Y_B одиниць засобів виробництва і Х_B одиниць предметів споживання.

Точки В і С на кривій відповідають різним комбінаціям засобів виробництва та предметів споживання, які можуть бути вироблені при пов­ному й ефективному використанні ресурсів.

Пересуваючись уздовж кривої з точки В у точку С, слід відмовитися від виробництва певної кількості одиниць засобів виробництва для того, щоб виробити додаткову кількість одиниць предметів споживання. Отже, ця модель ілюструє поняття альтер­нативної вартості.

Кількість одиниць товару, якою необхідно пожертвувати заради виробництва однієї додаткової одиниці іншого товару, називається вартістю втрачених можливостей, або альтернативною вартістю.

Так, при переході з точки В у точку С ми відмовляємось від виробниц­тва (Y_B-Y_C) одиниць засобів виробництва для того, щоб створити додатково (Х_C-Х_B) одиниць предметів споживання. Нахил кривої, який визначається як відношення Y/Х, де Y =Y_C -Y_B, а Х= Х_C -Х_B, показує альтернативну вартість предметів споживання, виражену в одиницях засобів виробництва.

Як приймається рішення про доцільність зупинитися в точці С, тобто не продовжувати рух уздовж кривої?

Одним з принципів прийняття рішення є граничний аналіз - технічний прийом, який використовується при прийнятті рішень стосовно максимізації чистого виграшу від певної дії.

У даному разі таке рішення приймається, якщо віддача від виробництва додаткової одиниці предметів споживання є еквівалентною відносній вар­тості її виробництва, вираженій в одиницях випуску тих засобів виробниц­тва, від яких ми відмовляємося.

Тобто, згідно з логікою граничного аналізу, кращий вибір має задоволь­няти вимоги рівності вартості альтернативи і зростання корисності в результаті виробництва однієї додаткової одиниці продукції (у даному випадку - предметів споживання).

Граничний аналіз дає змогу з точки зору теорії розглянути процес прийняття оптимального рішення (як індивідуального, так і в суспільстві в цілому).