8. Економічна думка в Україні у xvіі–xvііі ст.

У надрах козаччини сформувалися соціально-економічні традиції та певна економічна думка, що знайшли відображення в унікальному за змістом документі Конституції П. Орлика (1672–1742 рр.)[1]. У цьому документі, по суті, сформульована національна модель ранньобуржуазного суспільства з елементами ринкового господарства. Земля зосереджувалася в руках селян, козаків та міщан. Основним типом господарства стало дрібне і середнє козацько-селянське та індивідуально-приватне, у якому використовувалася власна і частково наймана праця. Козацьке господарство втілювало потенційні тенденції капіталістичного фермерства. Кон­ституція гарантувала право приватної власності. Стаття 10 забороняла старшині забирати у рядових козаків землю або силою змушувати до її продажу. Державний скарб відокремлювався від гетьманського та передавався в розпорядження генерального підскарбія. На цю посаду могла бути обрана лише “людина значна й заслужена, маєтна і добросовісна”. Таким чином створювалися державні фінанси. Правила ярмаркової торгівлі регламентувалися звичаєвими нормами. На жаль, усі ці конституційні норми не було втілено в життя, але Конституція залишилася однією з найвидатніших пам’яток політичної та економічної думки.

Значний внесок у розвиток меркантилістичних ідей зробив Феофан Прокопович (1681–1736 рр.). Він був прихильником активного господарського і торговельного балансу, якого можна було досягти шляхом безперервного розвитку промисловості, сільського господарства, торгівлі, засобів і шляхів сполучення. У стосунках з іншими країнами він закликав переслідувати інтереси власної країни.

У першій половині XVІІІ ст. власну економічну думку розвивав Іван Тихонович Посошков (1652–1726 рр.). Посошков пропонував: будувати заводи на державні кошти, а потім передавати їх у приватні руки, сприяти винахідництву, дбати про розвідку та охорону природних ресурсів; із-за кордону необхідно ввозити тільки те, що не виробляється всередині країни і без чого обійтися неможливо. Пропонував заборонити ввезення предметів розкоші, які вже вироблялися у країні. Для стимулювання власного виробництва потрібно зупинити вивезення із країни промислової сировини, а вивозити за кордон лише готові вироби.

Примітка

1. Цей документ називався “Правовий уклад та Конституції відносно прав і вольностей Війська Запорозького, укладені між ясновельможним паном Пилипом Орликом, новообраним гетьманом Війська Запорозького, і генеральною старшиною, полковниками, а рівно ж і самим Військом Запорозьким, схвалені обома сторонами і скріплені найяснішим гетьманом на вільних виборах урочистою присягою року Божого 1710 квітня п’ятого дня у Бендерах”.

9. Адам Сміт як творець економічної науки

В історії економічної думки Англійський економіст Адам Сміт (1723–1790 рр.) займає особливе місце. Він є творцем економічної науки. Історична заслуга великого вченого полягає в тому, що він узагальнив і систематизував накопичені до нього економічні знання. Здіснив глибоке теоретичне дослідження ринкової економіки, що дало змогу виявити субординовану систему економічних категорій і принципів, а наступним поколінням економістів створити власні системи економічних вчень.

У праці “Дослідження про природу і причини багатства народів” започаткував систематизований виклад політичної економії. Він досліджує “людину економічну”, не ізолюючи її від інших аспектів людського буття. А. Сміт ствердно називає першоджерелом багатства працю. На його думку, основним фактором зростання багатства та “загального добробуту” є поділ праці, який веде до збільшення продуктивності життєдіяльності людини. Поділ праці та обмін передбачають наявність знаряддя обміну. Таким знаряддям є гроші. Гроші мають товарну природу і виконують важливу функцію як засіб обігу. Щодо поняття вартості, то воно розглядається як “цінність”. Цінність має подвійне значення – корисність та можливість придбання інших предметів. Корисність є “цінністю у споживанні”, а можливість придбання – “цінністю в обміні”. Мінова (природна цінність, що визначається через працю) цінність товару для товаровиробника визначатиметься кількістю чужої праці, яку він може одержати в обмін на одиницю свого товару. У кінцевому підсумку цінність у Сміта – це сума первинних доходів: заробітна плата, прибуток та рента. Цілісною субстанцією первинних доходів є праця, уречевлена в товарах, які одержують через обмін. Основними факторами та причинами відхилення ринкової ціни (за якою продається товар) від природної (грошового виміру цінностей) є попит та пропозиція. За умов природного стану (вільної кокуренції) вони зумовлюють тяжіння руху товарних потоків до стану ринкової рівноваги. Стержнем економічних поглядів А. Сміта є потреба та важливість нагромадження капіталу. Капітал – це рушійна сила економічного процесу, це запас продукції (не використаний для споживання), що дає прибуток. Уперше капітал було поділено на основний (знаряддя праці, продуктивні сили) та оборотний (гроші, сировина, готова продукція). За А. Смітом, податки – “необхідне зло”.

Отже, ідеї А. Сміта стали тією основою, на якій згодом розвивалася політична економія. Все нові й нові дослідники постійно відкривають у ньому невідомі раніше грані.