Тренінгові заняття з розвитку духовних цінностей

Виникнення почуття дорослості в підлітків — один з центральних психологічних новотворів віку. Він являє собою новий рівень домагань, що передбачає майбутній статус, якого підліток ще не досяг. Звідси типові вікові конфлікти і їхнє відбиття у самосвідомості підлітка.

У соціальному плані підліткова фаза — це продовження первинної соціалізації. Невиз­наченість, розпливчастість підліткового «Я» робить його психологічну ситуацію внутрі­шньо конфліктною. Відсутність у підлітків пси­хологічних знань призводить до того, що вони не можуть визначити свої здібності, схильності, адекватно оцінити інших людей, не знають особ­ливостей особистісного розвитку.

Пізнання своєї системи ціннісних орієн­тацій, порівняння її з загальногруповими й інди­відуальними системами, усвідомлення того, що треба людині, яке в неї ставлення до світу й лю­дей, самої себе — важлива умова розширення або трансформації системи ціннісних орієн­тацій особистості.

Найважливіший момент формування й роз­витку духовних цінностей у морально-рефлек­сивній свідомості, що пізнає та розуміє світ суб'єкта, — поява в нього почуття «внутрішньої, особистісної свободи». Духовне, стан особистісної свободи виникає в людини під час усвідом­лення нею наявності зовнішніх можливостей вибору та сформованої внутрішньої готовності здійснити вибір; крім цього людина створює нові значеннєві відносини, тобто творчо змінює ситуацію вибору. У діалогічному спілкуванні вона виявляється в «альтернативному мисленні» співрозмовників: усвідомленні кожним з них можливості й припустимості принципово різних інтерпретацій тих самих висловлювань, відмові від поляризованої оцінної позиції.

Цей експеримент являє собою тренінгові за­няття з дотриманням принципів групової робо­ти, спрямованістю учасників групи на психоло­гічну допомогу в самопізнанні, переоцінкою і розширенням цінностей, просторовою органі­зацією, вербалізованою рефлексією, об'єктива­цією почуттів і емоцій, кліматом психологічної довіри і близькості, системою диспутів, про­блемних ситуацій, що добиралися з поступовим зростанням їхньої складності: на ранніх ета­пах — усвідомлення своєї системи цінностей, а на наступних — розширення або трансформа­ція цієї системи.

Під час проведення тренінгу з дітьми, що виховуються в школі, ми утворили се­редню за кількісним складом експерименталь­ну групу (10 осіб).

Мета тренінгу — сприяння розвитку духов­них цінностей дітей.

Завдання тренінгу — підвищення рівня психологічної культури учнів; засвоєння духовних цінностей; зміна способів поведінки; надання підліткам можливості духов­ної самореалізації у творчій соціально-корисній діяльності.

З метою тренінгу пов'язані цінності, на яких він базується і які виявляються через його пріо­ритети.

Під час роботи групи використовують такі принципи:

а) забезпечення необхідних умов активного залучення до роботи кожного учасника групи (ат­мосфери в групі, що сприяє чесній комунікації);

б) створення атмосфери безумовної поваги до цінностей учасників групи (можлива диску­сія з цього питання);

в) надання членам групи максимальної підтримки у вербалізації своїх ідей, думок і по­чуттів.

Ми також додали принципи, що використову­ють під час проведення семінару-тренінгу «Психо­логія глибинного спілкування» (С.Братченко):

1. Принцип відповідальної участі («вільної ро­боти клієнта») — особистісна і відповідальна участь, повноцінна присутність і вирішення клієнтом форми і ступеня своєї участі в тренінговій групі.

2. Принцип недирективності й природної по­ступовості — активність ведучих актуалізує, це допомагає й підтримує активність та ініціа­тивність учасників, ведучі орієнтуються на підтримку природних темпів розвитку без їхньо­го штучного прискорення.

3. Принцип незавершальності—в процесі про­фесійного та особистісного зростання не може бути принципової завершальності; кожна про­грама підготовки «може завершити певні етапи в деяких аспектах підготовки, але при цьому відкриє ще більше нових перспектив».

Під час розробки тренінгу ми використову­вали роботи тренінгових занять О.Кондрашихі-на, І.Вачкова, Дж.Кору, К.Роджерса, О.Троши-хіної, К.Фопеля та ін.

Кожне заняття починалося вправами, що сприяють зниженню напруження, розкутості, активізації учасників тренінгу. Наприкінці за­няття проводилися релаксаційні вправи і впра-ви-метафори. Після виконання основних вправ відбувалося їхнє обговорення. При цьому ви­значали три основних аспекти: