6. Анотація
Анотація – документ, в якому подається коротка характеристика первинного документа з погляду його змісту, призначення, форми та інших особливостей.
Анотація використовується як елемент бібліографічного запису, елемент вихідних відомостей (даних), елемент оформлення документів, що публікуються.
Анотація містить характеристику основної теми, проблеми об’єкта, мети роботи та її результати. В анотації вказують, що нового несе в собі документ порівняно з іншими, подібними тематикою і цільовим призначенням.
Крім того, анотація може містити:
відомості про автора первинного документа, про переваги, позитивні сторони твору, які взяті з інших документів;
повідомлення про зміни заголовка документа або авторського колективу і рік випуску попереднього видання (під час перевидання), рік, з якого почато випуск багатотомного видання, вказівку про громадянство, місце проживання автора (на документи, перекладені з інших мов).
Анотація й реферат виконує такі функції:
а) дають можливість встановити основний зміст документа, визначити його релевантність і вирішити, чи варто опрацювати повний текст документа;
б) надають інформацію про документ й усувають необхідність читати повний текст документа, якщо документ для читача має другорядне значення;
в) використовуються в інформаційних, в тому числі автоматизованих системах для пошуку документів та інформації.
Анотація на періодичні і продовжувані видання повинна містити дані про завдання, мету,
характер видання, про об’єднання, розділення, поновлення чи припинення випуску та ін. зміни у виданні.
Анотації мають рекомендаційний характер і використовуються працівниками в тому числі й інформаційних органів.
Анотація подається мовою тексту видання.
Добір фактичного матеріалу потребує для анотації чітких критеріїв оцінки його. Це відповідність темі, достовірність, новизна, науковість, точність, доречність, яскравість, виразність, наочність.
Особливості тексту анотації на науково-технічні документи – як в рефераті п.1 – 9.
Наприкінці анотації вказують коло читачів, на яких розрахована книга. При цьому не можна допускати неточності у визначенні читацького призначення.
Рекомендований обсяг – 500 друкованих знаків.